Складне речення

А Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Б Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

В Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.

Г День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

Д Здалося, що якийсь чарівник, як у казці, позолотив дерева.

А залишивши на ній неприкриті плями.

Б дарма що була середина жовтня.

В а вечір видався дивовижно теплим.

Г так що вийти на футбольне поле ми не змогли.

Д і перетворив галявину на строкатий візерунок.

А Якщо ти прагнеш здобути перемогу, друзі повинні бути поруч.

Б Водій загальмував на перехресті, щоб ми швидко вийшли з машини.

В Коли ми зійшли на ту гору, керівник групи дав команду перепочити.

Г Коли Назар думає про осінь, у його уяві виринають жовті листочки.

Д Я біг досить-таки повільно, бо відчував страшну втому в ногах.

А … і води – цих першооснов життя.

Б … яке яскраво світить високо в небі.

В … як квітка без води.

Г … тому що все живе загине.

Д … а людина – без щастя.

А Берести й клени стоять обабіч вулиці, підпираючи високу баню неба.

Б Незважаючи на ранню весну, надворі вже зранку душно й жарко.

В Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку.

Г Сонце, щойно викотившись, тихо пливло понад зеленими плавнями.

Д Останні промені, попри всі спроби зачепитися за обрій, знесилено зникали.

А Удалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Б Знову дівча малювало хвилі та чайки літали низько.

В Тільки море бухає та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Г Я йду до гаю й серце моє пташкою співає про весну.

Д Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами.

А і тепер стало дуже затишно.

Б незважаючи на їхню вартість.

В дарма що темного кольору.

Г бо було незручно читати.

Д щоб було затишно та красиво.

А Журавлі прощально курличуть, коли відлітають у вирій.

Б Дощ не переставав падати хоч на небі блиснуло сонце.

В Я не знаю, чи повернулися лелеки у своє торішнє гніздо.

Г Вітер доносив відголоси грози, яка гуготіла десь за обрієм.

А Набігла друга хвиля і з глузливим шелестом злизала той вогник углиб.

Б Ні, скло було б мертве, а це тіло жило, переливалося ніжним перламутровим поблиском.

В По небу прокотився невидимий грім і впав десь поблизу, за лісом.

Г Садок волав до неба поламаними руками, по ньому пройшли танки, затоптуючи в землю любисток, м'яту, кущ прабабиної калини. 

Д На полях весна прохукувала теплим духом галявинки на ріллі, на озимині, розтоплювала крижану прозору плівку на струмках.

А Худоба місила по дорогах чорнозем, табунець білокрилих голубів шугав у високості.

Б А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть.

В Сашко багато читає, одначе тримає все те добро в коморах своєї пам'яті, ні на свою, ні на чужі ниви не сіє.

Г І таке це затишне кубельце, так гарно в ньому думається й згадується.

Д Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, і лише дятел стукотів десь недалечко по корі всохлого дерева.

А А джерельця ключі живуть виструмовують всюди чи з тріщини берега чи з-під кореня а то й просто з землі. 

Б Мокрі мітлиці лоскотали черево та груди він нагнув шию занурив голову у трави.

В За добро добром платять. 

Г Бабуся казала що ці зорі душі людські. 

Д  Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

А Олександр про це мовби й не думає, думка сама кружляє луговою чаєчкою.

Б Дощ басовито гудів на горищі, й те гудіння мовби заколисувало його.

В Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.

Г Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Д А падолист гуде і дзвенить, і всі стежки тепер лежать у золоті листу.