Складне речення

Серце жде, світліє голова, а десь на вибитій толоці буднів оджурилися мої слова.

Коли поговориш з людиною по душах, воно одразу щось там і зворухнеться:серце не кам'яне.

Над нами зумляли комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну.

І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки,- коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки.

Багато страшних легенд складено про той вир, і Тимко хоч і не вірив у них , проте кожного разу, коли плив Ташанню, обминав страшне місце.

Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не зна.

Море дедалі втрачало спокій;чайки знімались з одиноких скель, припадали грудьми до хвилі і плакали над морем.

Мелькають червоні жупани, вирує, кипить Дніпро, і Байда стріляє в султана, підвішений за ребро.

Отож працюй, щоб кожен міг сказати: він недарма життя своє прожив.

Достигло літо, налилося жито, і звідусіль ідуть чужі женці.

Коні чвалають по калюжах, у повітрі свіжа вогкість, де-не-де блимають далекі вогники.

Багато не треба, щоб твердо знати: людина - найвищий вимір краси.

Вітер на травах квітне, і хвиля у берег б'є, бо в серці моєму рідне було і сьогодні є.

Здавалось козакові, що там , у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і не сиділося старому, не їлася йому саламата, свербіла рука до шаблюки, до бою кликало серце.

Ідуть од шахти шахтарі, а даль така широка та іскриста там, де рум'яна стежка од зорі біжить в село, що стало уже містом.

Настрій помітно покращав зникла ота внутрішня пригніченість яку не приховаєш від людей

Постановник не осипав Ярославу компліментами він після роботи тільки потиснув їй руку але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова.

Розвалювалася темряваколи з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок.

Пташки замовкли трави стихли лише берези сколихнулись та вітер почав шпурляти кружляючи червоне листя.

Над річкою, в чистім полі, могила чорніє; де кров текла козацькая, трава зеленіє.

Я знов біля моря стою, не бачив його я вже роки, і чайка летить одинока в його голубому краю.

Настане день, настане час, і розіллється знов медами земля, що освятив Тарас своїми муками-ділами.

І все ж прожити так годиться, щоб старість не промовила бува: ти був , козаче, щедрим на дурниці і на красиві та пісті слова.

Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені , що стрічаю весну.

З вітром шепочуться евітки, пісня дзвенить про любов, і над свічадом ріки місяць примарний зійшов.

Стояла в травах ніч, а трави пахли літом, за кленами сіріло джерело, і небо йшло задумливо над світом.

А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.

Є такі люди, які на самоті гомонять лише з собою, а старий Горицвіт мав багато щаслівішу вдачу: думав про землю - розмовляв із землею, бачив зорі - говорив із ними.

Довго слухав того вечора Валерій Іванович сповідь архітектора, і боляче було чути, як раз у раз зривається у стражданні голос цієї мужньої людини.

Така там була температура, і так мене парою проймало, і стільки крові з мене вийшло, що я відчув себе здоровшим.

Отак мені привиділось сьогодні , коли вертавсь уранці від ріки: каштан - неначе церква великодня.

Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду.

Там, куди всі йшли, була гарна земелька і всього доволі.

Перед очима слалися поля, які буйно поросли бур'яном.

Здалеку здавалось, що межи зеленою ботвиною рядками процвітають червоні здорові квіти.

Ніхто з нас не куштував абрикосів, бо ні в кого в селі вони не ростуть.

Любив я ті дні, коли вдома в нас збиралися гості.

Щасливий той, хто сни має милі.

Хотів би я знати, про що той струмочок у мріях своїх гомонить між травою.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (Підрядне обставинне способу дії)

Якби наша пам'ять починалася чимось жахливим, ми просто не змогли б жити.( Підрядне обставинне умови)

Раптом доріжка стала така вузька, що зелене гілля вгорі сходилося докупи й закривало небо (Підрядне означальне)

Мені розповіли, що того літа під час грози блискавка підпалила хату. (Підрядне з'ясувальне)