Складне речення

Пригріло сонечко, обсохла земля, потягла орача в поле 

Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. 

Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі червоного юдиного дерева, по білих колонах, по одежі султана. 

М’яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов було тихо. 

Сонце підбилося високо вгору; надворі стало душно.

Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.

Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.

Любіть книгу: вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок, навчить вас поважати людину.

Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі.  

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде. 

Бачу здалеку: хвиля іскриста грає вільно по синьому морі. 

Слово до слова — зложиться мова. 

В одному кутку, край міста, враз щось гримнуло, показалася блискавка.

коли ми повернулисяз екскурсі.

хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

як і очікуваного кілька днів сонця.

проте клекотав сильний прибій.

З обличчя молодого студента не сходив вираз таємного болю, терпіння, хочапісляпершого погляду це годі було помітити.

На дворі, під тополями була тиша, і тільки краплі води, спадаючи однапо одній з водограїв, ледве чутним плесканням порушали ту тишу.

Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебречем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева.