Складне речення

речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку.

це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень.

це таке речення, граматична основа якого має у своєму складі лише один головний член (підмет або присудок). 

На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

Латаття ніжилось в Озерах, хитали ряску карасі.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки..

Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

В Біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні,

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.

 Ще лише хвилинка-друга і гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

коли ми повернулися з екскурсії.

 проте клекотав сильний прибій.

хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

 і надворі починало вже темніти

розкидаючи рожеві плями по піску.

і накладало ніжні сліди на берег.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

 Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Тут кажуть уночі горять вогні болотні чи світяться корчі зотлілі до трухи

І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Заснули доли і полонина в тиші спить.

Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Квітує жито і ячмінь колос викидає.

Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Давно закінчилася злива і хмари розійшлися.

Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

То по полю б я хотів чорним вихором летіти то мавок серед лісів я б ловив на зойк трембіти.

Кам’яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.

Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.