Складне речення

А вгорі вже блідли зорі і западала пізня осіння ніч. 

То не хмара біла пташка хмарою спустилась. 

Коли на Юр’їв день мороз то і під кущем овес. 

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть. 

сурядних сполучників та інтонації

інтонації та розділових знаків

підрядних сполучників

розділових знаків

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

Хтось шарпнув двері і вони розчинилися навстіж.

Учися як слід то й добро буде.

Місяць на небі зіроньки сяють тихо по морю човен пливе.

Мабуть батько ще більше посивів і мати ще дужче зігнулась.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і надворі починало вже темніти.

і тепло разом із собою забирало.

і накладало ніжні сліди на берег.

Катерина Білокур ніби розповідала світові, який талановитий її народ.

Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань.

Вже листячко прокинулося де-не-де, хоч сніг у лісі сріблиться повсюди.

Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Пісня – голос душі українця.

Засівайся щастям, земле, і квітчайся для століть.

Я відкриваю світ собі щодня, хоч, може, він стократ уже відкритий.

Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись.

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце.

Кияни, що зі своїх валів спостерігали за цим дикунським розгулом розбою та грабіжництва, здригнулися від думки, що й сам Київ може одного дня поділити долю Нижнього міста.

По горбах та долинах темніли юрти, горіли вогні, вешталися воїни, чали гінці, ревли верблюди, іржали коні – і від усього цього у киян ставало тужно на душі.

і перетворив галявину на строкатий візерунок.

дарма що була середина жовтня.

а вечір видався дивовижно теплим.

залишивши на ній неприкриті плями.

 Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад мерехтливим сяйвом снігів

Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами.

Хлопець сидів, обійнятий м ’якою радістю, і широкий світ клався йому під ноги

З ледарем поведешся – горя наберешся.

У кожному готовому набої не тільки витрачена моя енергія, а й якась невловимачастка самого мене.

Мар’янка, сидячи обабіч дороги, гірко плакала, утираючи сльози рукавом, відтого, що відстала від валки, загулявшись у лісочку.

Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понадмерехтливим сяйвом снігів.

Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито,перегукуючись із громами.