9 клас. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними

Молодий садок слався зеленими хвилями за домом на гору, скільки можна було скинути оком.

Твій мужній голос музикою лине, як плескіт хвиль і сяйво без зірок.

Як тільки займеться десь небо з другого боку, встає зараз червоний туман і розгортає крила.

Пташки, що влітку так співали, в ірій вже повідлітали.

Щасливий я тоді, коли ріс на Дніпрі, перетинав його бистрінь глибоку.

Щоб я бачив падаючі зорі, намалюй мені ніч.

Десь високо в небі, під самими зорями, що вже меркли і гасли, погуркував літак.

Посеред ріки, де протікала бистрінь, зашипів, увігнувся й тріснув кількома сліпучими промінцями ясний лід.

Розвідники скакали вперед упевнено й безтурботно, доки вони були на виду,

Ми розвіяли хмари похмурі, щоб над нами сіяла блакить.

Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому.

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися людиною.

Пахне, кажуть, ромен гіркотою, наче пізня дівоча любов.

Мені чогось сумно й боязно так, що аж серце мре.

Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки.

Сторінки мої нерівні й незграбно зверстані рядки, бо в книгу життя дні мої мандрівні вписано од руки.

На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.

Жнива найменше схожі на народ, хоч і вінчають битви переможні.

Бджолина сім’я над гречками гула, щоб медом іскрилися сота.

Наговорив стільки, що й у шапку не вбереш.

Якщо ви любите пісні, запрошуйте в гості птаство.

Дерева благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краї.

Принишкли хати, наче присіли до землі.

Я нічого не вартий, бо не в спромозі комусь допомогти.

Усі слова на світі замалі, щоб дзвеніти з краю в край.

Якщо взявся йти, кінця ти доходжай.

Дарма що стояло тихе сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах уздовж шляху.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька.

Оскільки болять ноги, ... 

Якщо немає бажання, ... 

... хоча знаю, що це корисно.

..., адже мій дім знаходиться далеко.

...бо вчора вирішив усі справи одним махом.

...незважаючи на те, що на вулиці розгулялася негода.

...тому що грайливе сонечко заглянуло у віконечко.

...що молодіти хочу знов.

Ми підем, де трави похилі, де сонця ясна далина.

По скляній поверхні ставка, із глибини якого визирало темне зоряне небо, тихо плив білою хмарою туман.

Украй стривожилась земля, коли в похід послали атом.

Я так люблю мою Україну убогу, що прокляну самого Бога...

Щоб уволю всього мати, треба чесно працювати.

Наближалась весна, так що вже не тільки вдень, а й уночі капало зі стріх.

Людину прив’язує до певного місця на землі дім, де вона народилася.

Ніщо мені так не пахне, як наш степ.

А вітер у степу припадає, як вершник до гриви.

Стали спускатись у темний яр, щоб сховатися від пекучого сонця.

Певне, у кожного є заповітні пороги, звідки нас проводжали в життя матері.

Благословенна та ясна година, коли дитя читає „Кобзаря”.