Складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком

Споконвіку в народі побутує думка: хто першим побачить цвіт ліщини, тому весь вік посміхатиметься щастя.

Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболози й лози зеленіють.

У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а сама людина; тому найчастіше вона хворіє через лінощі й жадобу.

[ ], [ ], і [ ].

[ ] : (і...), [ ]

[ ], [ ], і [ ], (...)

Дитячий, галас, дні

Галас, дні, все

Вщух, холонуть, холоне

Підносять, співають, пронеслись

Каштани, тополі, шепоти

свічі, таємничі, тополі

всі частини речення поєднуються сполучниками

одні частини речення з*єднано за допомогою сполучників чи сполучних слів, а інші - без них

сполучники не вживаються взагалі

Навіть тоді, коли не мали ніякого діла, материні руки не залишалися в абсолютному спокої, вони легенько ворушились, як ворушаться під водою стебла водяних лілій.

Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім.

Коли наука досягає якоїсь вершини, з неї відкривається широка перспектива дальшого шляху до нових вершин, і відкриваються нові шляхи, по яких наука піде далі.

безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний

безсполучниковий та сполучниковий підрядний;

безсполучниковий та сполучниковий сурядний.

 Сполучниковий сурядний і підрядний;

 Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п'янкий запах – власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.

Капітан полегшено зітхнув: люди живі, судно тримається на воді, хоч і жалюгідний має вигляд після такої тріпанини.

 У темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

Вишнево-яблуневі садки, ще сьогодні зранку такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, й село звеселіло, людські обличчя лагіднішими стали.

Зелене безгоміння в полі, на обрії завмерла не хмара, а кінь із вершником, що тримає перед собою голубого списа.

Огонь пішов по жилах хлопця, і ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника.

Я слухав рідну пісню, рідну мову, й вона лилась струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи.

 Я так захопився літніми принадами, що перестав співати, й забув навіть, що стою у церкві. 

 Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняним сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани.

Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця! 

 Пам'ять наша – глибокий чарівний колодязь, на дні якого затонуло синє небо.