Складне речення. складносурядне речення

складним називають речення у якому наявні всі члени речення

складним називають речення у якому є одна граматична основа.

складним називають речення у якому є підмет і присудок

складним називають речення у якому є 2 або більше граматичних основ

частини рівноправні за змістом і поєднані сполучниками сурядності

частини нерівноправні за змістом і поєднані сполучниками підрядності

частини рівноправні за змістом і поєднані інтонацією

частини нерівноправні за змістом і поєднані сполучниками або сполучними словами

Дні тепер стояли у шелестах золота, у вибухах блакиті, в потоках музики і чорнобривців, а ночі народжували печаль перелітних птахів.

Чудовий такий був вечір, що сама веснянка на думку наверталась

На зорі задививсь хлопчина, але своєї не знайшов.

Великі хмари холодом нагусли, червоне листя падає вгаю.

Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу.

Демко вдоволений розпорядком батька, зате Максимові це не до вподоби.

Зараз тільки сухе бадилля стовбурчилося на городі та стриміли соняшники.

Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в заломах провалля.

Весняними вечорами голублять душу і серце людини ніжні степові запахи і тихо шепочуть трави

Місяць підіймається вище і краплі, зриваючись з дерев, мерехтять самоцвітами

Сьогодні світ руками я обняв - і навзаєм зі мною світ обнявся!

І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син , і буде мати, і будуть люде на землі.

Подорожні розбились на зграї, і кожна пташка до рідних осель полетіла.

Дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном.

Високі верби шуміли над ровом, і небо між ними синіло, наче емаль.

Грім одгримів, і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і від сирої землі.

І все на світі треба пережити і кожен фініш - це, по суті, старт...

Жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий.

Із братом тихо у човні сидиш і раптом розсуває щось комиш.

Прилинув вітер і в тісній хатині він про весняну волю заспівав.

Ранками стала сивіти земля і поля бралися легкою памороззю.

Вічна ніч стояла і чорнів туман.

Повітря тремтить від спеки і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

У кожного чоло життя і жаль порили і в оці кожного горить любові жар.

Буде чисте небо ніжне і привітне, і земля вбереться в золоту красу.

Жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад.

Поїдем поговорисо із лісом, а вже тоді я зможу і з людьми.

Був час обідньої перерви - і все живе поховалося в затінки, ущухло, принишкло.

Я пливу у роздолля чудові, а навколо хлюпоче весна.

Десь вітер грає на віолончелі, морозні пальці приклада до скла, і ти одна в зажуреній оселі замріяно схилилась до стола.

З далекого краю лелеки летіли , а в одного лелеченьки крилонька зомліли.

Вже червень знову відлетів, і липень бджолами говорить

Вітер напинає вітрило, а вдалині височіють вітряки, повернувши крила вітрові назустріч.

За кілька днів Петро викликав Тараса, і вони перепливли на більшу Хортицю в байрак.

Зібралася до кошового січова старшина, і тут розповів Тарас про свої пригоди.

Чи то вітерець дихне, чи то коник в житі засюрчить.