Складне речення. Складносурядне речення

це речення, у якому всі розділові знаки мають складні пояснення

це речення, у якому є дві й більше граматичні основи

це речення, зрозуміти яке доволі складно

це речення, у якому є і підмет, і присудок

складносурядне

безсполучникове

складнопідрядне

неозначено-особове

речення, яке має нерівноправні частини, поєднані сполучниками або сполучними словами

речення, частини якого поєднані інтонаційно

речення, у якому є тільки підмет чи тільки присудок

речення, частини якого є рівноправними за змістом і граматично та зв’язані між собою сурядними сполучниками

Гаррі лежав і дивився, як з кожною секундою наближається його день народження.

Гаррі позадкував, наштовхнувся на валізу і, перечепившись через неї, скотився в рів

Гаррі знову схопив свою паличку, а далі він обернувся й одразу помітив Стена.

Геґрід подивився на порожній камін, де лежали зіжмакані торбинки з-під чипсів, і фиркнув.

Запитання спалахували Гаррі в голові, наче вогні феєрверку, але він не знав, з котрого починати.

Геґрід зненацька витяг бруднющу, засмальцо-вану хустинку, гучно висякався, і Гаррі здалося, ніби заревіла сирена.

Уже давно надійшла пора обіду в колі родини, але за стіл ще ніхто не сідав.

День минав дуже швидко, і поступово надходив вечір.

Дехто вже й мерзнути почав, щільніше обхоплюючи себе руками.

Гаррі знову схопив свою паличку а Рон уже звівся на ноги.

І тут він згадав про все і голова рвучко повернулася в бік світла.

Тієї ночі Гаррі не міг заснути і Рон лежав поруч непорушний та мовчазний.

Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом.

Твердий безостий колос б'є по руках, а стебло лізе під ноги.

Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі.

Тоді тільки передо мною встала його безмежність, тепла, жива, непереможна міць.

Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег.

Здавалось, город витягує в поле свою залізну руку за мною і не пускає.

Я зачиняю двері, наче боюся, що світло лампи витече все крізь шпари.

Я йду за ними, і мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів, м'яких, вовнистих й звіряче сильних.

Повітря тремтить від спеки, і в срібнім мареві танцюють далекі тополі.

Людей їдять пранці, нужда, горілка, а вони в темноті жеруть один одного.

і, й, та (і)

якби, хоч, що

бо, аби, мов

а, однак, зате

або, чи, то

Двері од кабінету рипнули, і в хату тихо входить лікар.

Ноги мої мліють, але я біжу…

Що ж, смерть — то й смерть, життя — то й життя!..

Крізь білий цвіт виднілось сине небо, a на траві гралось весняне сонце.

Вона вже не кричить, вона гірко, нерозважно плаче.