Складносурядне речення

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила.

І на цих високих пам’ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні птахи, а й у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.

Срібно-холодні роси слалися і дикі кози, стрункі й полохливі, виходили пастись на полянку.

Над річкою прошелестіла гайвороняча зграя і знову стало чути густе комарине гудіння.

Яблука, налиті холодним соком, світяться і їх видно здалеку.

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові.

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, відчув творця, художника.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутинку на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса.

на сурядні, сполучникові, безсполучникові;

на сполучникові, безсполучникові, складнопідрядні

на сполучникові (сурядні, підрядні) та безсполучникові;

Проминаємо густі зарості – і очам відкривається рівний та широкий лан.

І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах.

Минулася буря – і сонце засяяло…

залишивши на ній неприкриті плями

а вечір видався дививижно теплим

 і перетворив галявину на строкатий візерунок

Виплив місяць із-за хмари та й став серед неба.

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.

 На заході ще жевріло небо а в степу вже заходила ніч

Подвір’я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там. 

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь. 

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій. 

Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Настане час і піде все в архів.

Ні повітря не ворухнеться ні пташка не защебече.

А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.

Десь далеко коні ржуть і глухо грають сурми.

штиль радував матерів з дітьми.

проте клекотав сильний прибій.

хоча за прогнозом і обіцяли.