Складносурядне речення.

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом полину.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

Не можна допустити, щоб людиною керував страх.

І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила.

Я йду до гаю, й серце моє пташкою співає про весну.

Срібно-холодні роси слалися і дикі кози, стрункі й полохливі, виходили пастись на полянку.

Над річкою прошелестіла гайвороняча зграя і знову стало чути густе комарине гудіння.

Яблука, налиті холодним соком, світяться і їх видно здалеку.

Якась вона добра була в той день, і її доброта проглядала чи не в кожному слові.

Огонь пішов по жилах хлопця, і він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, відчув творця, художника.

Соснове гілля пошпигувало голками в щоки й крізь одяг чіпляло вологу лоскотну павутинку на лоб, на вуха, на щоки, а плечі холодила роса.

на сурядні, сполучникові, безсполучникові;

на сполучникові, безсполучникові, складнопідрядні

на сполучникові (сурядні, підрядні) та безсполучникові;

Проминаємо густі зарості – і очам відкривається рівний та широкий лан.

І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах.

Минулася буря – і сонце засяяло.

залишивши на небі неприкриті плями

а вечір видався дививижно теплим

 і перетворю небо на строкатий візерунок

Знову дівчата малювали хвилі та чайки літали низько.

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.

 На заході ще жевріло небо а в степу вже заходила ніч

Подвір’я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там. 

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь. 

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій. 

Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

Темне небо лежало і хмара ходила навкісна та шуміли тополі.

А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

Гроза пройшла і грім ударив десь збоку. 

Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами.

коли весна приходить справжня

і піснею сповіщають про весну

і зриваються в небо ластівки

і заливаються і мріють