Складнопідрядне речення

прості речення рівноправні за змістом і пов′язані сурядним зв′язком

одне просте за змістом граматично залежить від іншого й з′єднане з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

декілька граматичних основ

частини поєднані в одне змістове ціле лише за допомогою інтонації, тобто без сполучників чи сполучних слів

То заблищить самотня зірка, то срібним сяйвом укриваються контури сизуватої хмари (А.Шиян).

На схід сонця квітніть рожі; будуть дні погожі (П.Тичина).

Село купається в теплі, сонці,мідному передзвоні та веселому співі веснянок (М.Стельмах).

Там, де сонце торкнулось вершечків дерев, спалахнуло листя золото-зеленим вогнем (М.Коцюбинський).

Хто посіяв вчасно, у того вродить рясно (Народна творчість).

Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало (І.Нечуй-Левицький).

Щоб не пломеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину (І.Цюпа).

Я знову згадав ті хвилини, що душу п´янили мою (В.Сосюра).

Любо й мило людям знати, як усім народам личить мовою своєю говорить (Д.Білоус).

Вони не знали, що твоє коріння в душі народу, в жилах і серцях... (Б.Бора).

Я люблю пісень життєдайний акорд, що допоміг нам осилити муки і десятки нападницьких орд (В.Дерій).

Лихо так зненацька підкралося й так несподівано впало, що ніхто навіть не наважився думати про його запобігання ((М.коцюбинський).

А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні (Н.Дмитровська).

Небо,яке засіяли зорі, чудово заблищало (І.Нечуй-Левицький).

Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка).

Поле вступило у тінь, бо наплинули з обрію хмари (П.Тичина).

І вже тиха пісня снується з висоти, де обнялися голубе небо й зелені голоси співучих осокорів (І.Цюпа).

У лісі поволі смеркало, немов чиясь невидима рука насувала на нього шапку (Марко Вовчок).

Мені здавалося, що я відкрив для себе Україну (Р.Федорів).

Нехай гнеться лоза, куди вітер погне ((С.Руданський).

Твого життя ніхто не забере, коли воно доручено народу (В.Симоненко).

Були такі хвилини, що я сама глузувала із себе (М.Хвильовий).

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти (Д.Павличко).

Весна торкається крихкого снігу, мов силу пробує свою (В.Ткаченко).

Благословення вся наша родина, яка тернистий шлях пройшла до волі (С.Жук).

Що в серці діється, на лиці не втаїться (Народна творчість).

Скрізь, де малина й ліщина докупи зрослися, вітер натхненно гілля їм перемішав (Є.Гуцало).

Пройшло немало років, як погас вогонь війни (Д. Луценко).

Ви так пишіть, щоб сонцем грала мова (Д. Луценко).

Босфор аж затрясся, бо зроду не чув козацького плачу (Т.Шевченко).

В розлуці з вами, солов′ї Вкраїни, так ниє серце, що аж сміх бере з самого себе (М.Рильський).

Там починаються поети, де починається душа! (Е.Молдован).

на яких повільно походжали лелеки

скільки бачило око

тому що вже тиждень дощило

хоча й літо було спекотним

Хоча лютує й казиться зима, все долають теплі руки

Людська душа втрачає дивосвіт, коли любов її не зогріває (Б.Грінченко).

Пошли нам , Боже, нині Богунів, щоб вберегти омріяну державу! (Є.Лещук).

Я хотіла чути там, на вершині, як співається вітрам синім-синім (Г.Скірська).

Цей чоловік наче був опущений у холодну воду (Ю.Мушкетик).

Вітер наче громадить покоси на нічнім небі (М.Коцюбинський).

Лапатий кленовий листок прощальний кружляє танок, немов одчайдушний козак танцює веселий гопак (В.Сторожук).

І горобці, неначе з-за куліс, упали табуном на просо (В.Симоненко).