Складне речення (теорія)

складне речення, яке має рівноправні частини, поєднані сполучником

складне речення, у якому одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого

складне речення, у якому частини з'єднується за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

всі варіанти правильні

перед головною

після головної

в середині головної

всі варіанти правильні

не є членами речення

є членами речення

за певних обставин можуть бути членами речення

залежно, де стоїть сполучник

є членами речення

до них можна поставити питання

на них падає логічний наголос

всі варіанти правильні

з означальними підрядними частинами

з обставинними підрядними частинами

із з'ясувальними підрядними частинами

всі відповіді правильні

виражає закінчену думку;

поєднує в собі два слова: головне і залежне;

називає предмет, явище або процес.

вказує на дію і ознаку

з двох рівноправних слів;

з головного й залежного слова;

з поєднання слів самостійної та службової частин мови.

з підмета і присудка

розповідні, питальні, окличні;

розповідні, спонукальні, окличні;

розповідні, питальні, спонукальні

розповідні, запитальні, неокличні

з головних членів речення: підмета і присудка;

з одного головного і одного другорядного члена речення;

з другорядних членів речення, найбільш важливих для розуміння змісту речення.

з простого речення

окличні;    

розповідні;

неокличні.

запитувальні

додаток;

обставина;

присудок.

іменник

синтаксис – розділ науки про мову, що вивчає її будову;

синтаксис – розділ науки про мову, що вивчає лексичне значення слова;

синтаксис – розділ граматики, який вивчає способи поєднання слів у словосполучення та речення, будову і типи цих синтаксичних одиниць;

синтаксис – розділ граматики, який вивчає правильне написання слів.