Складне речення, його ознаки. Складносурядне речення Складнопідрядне речення

Не лише сльози проливала Леся, а й заклик був у віршах до борні (В. Гуртовенко).

Дерева в саду хитає вітер, жовтий лист летить до ніг мені (В. Сосюра).

Праця садівника неспокійна, але почесна і самою своєю суттю мирна (О. Гончар).

На світі вже давно ведеться, що вищий перед нижчим гнеться (Л. Глібов).

і випромінюють веселковий розмай.

 милуючи око веселим сяйвом.

ранок холодить оксамитові трави.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

Стара похилена черемха заздро поглядала на молоду вишню.

Сонце обливало землю рожевим світлом і ніжно цілувало її своїми іскорками.

Шумить і хвилюється Київ, і сонце сміється з висот.

Шумить, хвилюється і гуде велике місто звуками, притаманними тільки йому.

Нараз він засміявся, та зараз же погасив свою веселість (Ю. Шовкопляс).

І давно у нашій хаті Встали тато, встали мати, Встав Іванко-молодець (М. Стельмах).

На заході втомлене червоне сонце ховається за море і цілує останнім поцілунком хвилі (Б. Грінченко)

У траві біліють ромашки та синіють зозулині черевички.

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом.

А літо йде полями і гаями, і вітер виє, і цвіте блакить.

І потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть.

Припинення діяльності завжди веде за собою кволість, а за кволістю приходить стареча неміч.

Дощ пройш і Київ зеленіє.

Все зраділо і день зрадів.

Все зраділо стрічаючи день і день зрадів розцвітаючи, ясний, теплий, погожий.

Сиплеться сніг і сяє небо

О котрій годині прибуде поїзд і хто його зустріне?

Хай навколо вирує життя і утвердиться мир на землі.

Все зраділо і день зрадів.

Надворі було затишно і пахло смолою.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі; і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі - і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

Було тихо і лише вітер шепотів.

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.

Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.

Ще мить тому він був погноблений а тепер йому виділись безмежні перспективи.

Різьбярську школу тринадцятирічний Мікеланджело розпочав у майстерні відомого живописця Доменіко Гірландайо, та подальше його навчання проходило при дворі правителя Флоренції Лоренцо Медічі.

Славилися на київських землях гончарі, та постійно вдосконалювалися такі найдавніші ремесла, як чоботарство, шевство, кравецтво.

Сонце світить та не гріє.

Погода до вечора зіпсувалася, та студенти-фотографи пішли до озера.

Море велике, та вода не годиться.

Минулася буря – і сонце засіяло.

Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї.

Хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться.

Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

Пройшла гроза і ніч промчала.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і надворі починало вже темніти.

 і тепло разом із собою забирало.

ніби пірнало в безкрає море.

Молоді жонаті і старші парубки в передноворічний вечір ходили по хатах «меланкували».

Поки чоловік доїхав до Вільшаниці, надворі зовсім смеркало.

На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осиці, зеленіють левади.

Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Добрими вважалися дні, коли на небі повний місяць.

Якщо парубків пускали до хати, вони розігрували різні жартівливі сценки.

Майже повсюди на Гуцульщині було поширеним вірування в те, що в передноворічний вечір худоба розмовляє між собою.

Адже під руку київського державця має перейти земля Подніпров`я, що віднині поєдналась із великими просторами інших племен слов`янських.

Здається, побачила вона, як через галявину пробігло веселе біле собача з атласною шкуркою.

Василь глибоко віддихається, бо попереду рубає валок Яків Кузло.

Тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром.

Мабуть, тому, що в юні роки не був таким щасливим, як нині,то й не помічав усіх приваб земної краси…

Тільки українська держава, у якій пануватиме національна ідея, дасть нашому народові світлу будущину й невмирущість.

У мові, що постійно змінюється, збагачується, удосконалюється залежно від життя її носіїв, відбито екологію етносу, його культуру, побут, звичаї.

Ці прості істини, як і перші уроки про землю-годувальницю, яку треба любити й шанувати, про хліб насущний, почув я вперше від сого дідуся.

Ходім зараз до матері, хай вона втішиться, що має таку добру дитину.

щоб добре було їх і близько обробляти. 

які буйно поросли бур’янами. 

так що хотілося вибігти й гасати ними до вечора. 

хоч часто здавалося, що вони завеликі. 

бо лісопосадку вирубано вже давно.

Люблю, коли хвилі юрбою шумлять. 

Я не такий, щоб зрадити людину. 

Як будеш, земле, ти щасливою, то буду в щасті жить і я!

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов. 

 Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки. 

Ми щасливі, що ти у нас є — наша рід­ на, свята Україно. (С. Галябарда)

Усе  прекрасне  на  землі  бере  по­ чаток з колоска, що пломеніє на стеблі. (М. Нехода)

Усі ми діти хліборобів, бо все почина­ ється з землі. (В. Брага)

Кожна людина гордиться тим, що вона робить для інших людей. (В. Сухом- линський)

Хто ж не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія, любисток і м’ята, чорнобривці й нагідки.

Мабуть, ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорах красу рідної природи свої переживання та відчуття.

В Україні вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. 

Навесні 1904 року Соломія Крушельницька блискуче виступила при тріумфальному відродженні „Мадам Баттерфляй” Пуччіні в Італії, хоча кількома місяцями раніше ця опера зазнала гучного провалу.

Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов. 

Є такі гірські вершини, що сягають аж до гір. 

Підготовка до відповіді - це складний етап екзамену, що вимагає особливої концентрації.

 Але й ці люди повинні усвідомити, що їхні надто часті нарікання на свої знегоди й біди не веселять товариство знайомих та приятелів.

Відомо, що негарно повсякчас говорити лише про себе та свої справи.

Племінник не захотів гратися цією іграшною і вирішив, що краще на ній заробити гроші.

На їхніх очах маленький струмок, який вже біг по дну рівчака, безупинно збільшувався.

А він забув про весло, що лежало під ногами і боявся поворухнутися.

Тому такий в твоїй печалі зміст, який лиш людство зрозуміти може.

Андрій підвівся з пенька, на якому відпочивав після ходи по крутій багнюці, розшукав між кущами свого човна.

Надходить вечір повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць стоїть передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць, стоїть, передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць; і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць, стоїть передчуваючи неспокій.