Складнопідрядне речення. Тест 2

Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука. 

Ручки туго позатягувані у блискучі печатки, так що і пальців зігнути не можна.

І жодної миті не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить.

За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Смереки так тісно збилися в купу, що трудно було пролазить між їх шершавими пнями.

А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродять серпень по землі моїй.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки

А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім.

Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Я обов’язково зателефоную, коли повернеться тато.

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

2

4

3

5

1-б, 2-а, 3-д, 4-в

1-в, 2-б, 3-д, 4-а

1-г, 2-д, 3-в, 4-а

1-в, 2-б, 3-д, 4-г

Він пішов туди, де глухо стогнали припнуті човни.  

 Якщо береза опушиться раніше за клена, літо буде сухе.

 У городах ворушилися й волочилися до плотів гарбузи, намагаючись вибратися на паркан, щоб озирнути білий світ.

  Та пісня морозом пішла у мене по спині, заскреблася у горлі, бо співала її не мати.

 Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті густо пахло холодною м’ятою. 

  Під час мандрів на Січ козаки завертали в село, щоб запастися списами.

 Тепер, як прохолодно стало, мурахи припинили марні мандрівки по дереву, стали утепляти на зиму своє житло, закривати входи-виходи.

 Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді краще першу частину кінокартини почати з пісні.

 Куди дме вітер, туди й гілля хилиться.  

Наші предки клали ляльку-мотанку в колиску для немовляти, щоб у хаті не селилися домовики.

  Ніяка в світі сила нас не зламає, бо нас коріння наше в землі тримає.

Я прийду до тебе, коли трави будуть зелені.

Там, де сіло сонце, весь горизонт палав яскравим полум’ям.

Щоб не відстати від своїх вогневиків, старшина завжди вирушав заздалегідь.

  Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами, сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками.

Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла льону та коноплі сушили в печі, потім м’яли на терницях, щоб очистити волокно від костриці.

 Буду чекати тебе там, де вишня біла виглядає з саду тихо і несміло.

 Як місяць збільшується і дме західний вітер, то неодмінно буде дощ.

 Вони танцювали доти, доки зовсім потомились.