Складнопідрядне речення. Самостійна робота

Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука. 

Ручки туго позатягувані у блискучі печатки, так що і пальців зігнути не можна.

І жодної миті не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить.

За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Смереки так тісно збилися в купу, що трудно було пролазить між їх шершавими пнями.

А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродять серпень по землі моїй.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

Не може вбити поета куля жодна, коли в його поезії народ.

А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова.

Ти борися за луг зелений, що колись виглядав свою милу.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Я обов’язково зателефоную, коли повернеться тато.

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

2

4

3

5

1-б, 2-а, 3-д, 4-в

1-в, 2-б, 3-д, 4-а

1-г, 2-д, 3-в, 4-а

1-в, 2-б, 3-д, 4-г

Він пішов туди, де глухо стогнали припнуті човни.  

 Якщо береза опушиться раніше за клена, літо буде сухе.

 У городах ворушилися й волочилися до плотів гарбузи, намагаючись вибратися на паркан, щоб озирнути білий світ.

  Та пісня морозом пішла у мене по спині, заскреблася у горлі, бо співала її не мати.

 Уночі Андрій довго не міг заснути, бо в хаті густо пахло холодною м’ятою. 

  Під час мандрів на Січ козаки завертали в село, щоб запастися списами.

 Тепер, як прохолодно стало, мурахи припинили марні мандрівки по дереву, стали утепляти на зиму своє житло, закривати входи-виходи.

 Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді краще першу частину кінокартини почати з пісні.

 Куди дме вітер, туди й гілля хилиться.  

Якщо ти хочеш досягти успіху, треба наполегливо працювати.

 Він співав так голосно, що сусіди почали стукати у стіну. 

Я прийду до тебе, коли трави будуть зелені.

Там, де сіло сонце, весь горизонт палав яскравим полум’ям.

Щоб не відстати від своїх вогневиків, старшина завжди вирушав заздалегідь.

  Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами, сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками.

Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла льону та коноплі сушили в печі, потім м’яли на терницях, щоб очистити волокно від костриці.

 Буду чекати тебе там, де вишня біла виглядає з саду тихо і несміло.

 Як місяць збільшується і дме західний вітер, то неодмінно буде дощ.

 Вони танцювали доти, доки зовсім потомились.