Складне речення з різними видами зв`язку. Текст

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами.

щоб сховатися від пекучого сонця.

аби до вечора повернутися додому. 

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було. 

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу.

Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід. 

Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності звикань, як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам!

Як без раннього світання день не піде на полях, так без першого навчання до наук закритий шлях.

Очі спостерігали, як подячно зітхає земля, звільнена від бур'янів, глибоко зорана, розпушена.

3 дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

Ми держались за руки, підняли догори голови і слухали, як грають у цвіту бджоли. 

коли сонце заховалося за хмару.

хоч негоди прогноз не обіцяв.

так що птахи вмить розлетілися.

що аж шибки затряслися в домі.

якого ой як чекали в таку посуху. 

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.

Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвилястий виноград.

Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний.

І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва.

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе. 

адже тренуєшся дні і ночі.

якщо до мети йтимеш упевнено.

коли докладатимеш усіх зусиль.

так що пакуй валізи на чемпіонат.

хай як не стараються твої суперники. 

що на березі навпроти старого лісу.

так що тяжко було крізь нього пробиратися.

що навесні ще був зовсім рідесенький.

що аж не видно було великої річки.

дарма що вода від берега давно відступила. 

хоч і часу зовсім мало.

адже ще часу доволі багато.

так що голодним не лишишся.

бо час трапези перенесли.

коли удосвіта виїдеш. 

Як тільки велике свято ....

... так що готуйте, мамо, вечерю.

Коли тяжко на душі....

... аби розвіяти сум і тривогу.

... бо рідна кличе сторона.