Складне речення з різними видами сполучникового та безсполучникового зв'язку

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів.

Хто чує себе лиш, хто тільки для себе співа, той не ввійде в майбутнє, не прийме сучасне.

Над притомленим завороженим степом стояла така тиша, що було чути, як знизу дихає колос, як згори випадають роси і місячна обніж.

Грає листя на веснянім сонці, а в душі печаль, як небеса; він росте й співає яворинці, і згорає від сльози роса.

Перед його очима в буйних травах, у перелісках і між могутніми деревами повільно бродили великі пречудові тварини.

І річкою запанував якийсь смуток, байдужість до життя.

Вітер на травах квітне, і хвиля у берег б'є, бо в серці моєму рідне було і сьогодні є...

Щаслива ти, дорого, якою ми ідем, і пісня та щаслива, що в серці ми несем.

Трава, як очерет, вище голови, так що не продерешся.

Не кидай іскри в солому: і сама згорить, і село спалить.

Десь чую: скрипка в тишині своє згадала і мені розповіла про все казково.

І пахне сіно лугове, і зав'язь в чистих росах зріє, і в кожній гілочці живе на славний досвіток надія.

Ось сонечко світить надворі, сніг біліє, цвірінчать горобці.

І досі ще тривожні й неспокійні у людства сни, бо знає світ: закінчуються війни, але існує стан війни.

І скрізь, де тропа моя в'ється, лишав я частиночки хмари.

Віз наш увесь дерев'яний, дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза.

Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває.

Саме тоді викінчено Софію Київську, і собор стояврожевим дивом посеред білих снігів, невидимий християнський Бог ждав, щоб його намалювали на стінах, упевнений у своїй незамінимості.

Ось спілка зазначала, дві ноти, змінюючи одна одну, затрималися в повітрі - і в очах стоїть картина.

[ ],[ ],[ ],( ).

[ ], [ ], ( ).

[ ],( ),[ ].

[ ],[ ,( ), ],( ).

[ ], а [..., ( що...), ...].

[ ],а [...,(що...), ...), ...].

Я впевнена рідна мова - основа людського життя що так швидко спливає і тому примушує нас замислитися над силою українського слова.

Речення розповідне, неокличне, складне, складається з чотирьох простих речень, поєднаних різними видами зв'язку. Між 1 і 2 реченнями - безсполучниковий зв'язок; між 2 і 3 реченнями - сполучниковийпідрядний зв'язок ( речення з'єднані сполучним словом що); між 3 та 4 реченнями - сполучниковий сурядним зв'язок ( речення з'єднані єднальним сполучником і). Третє речення - підрядне означальне.

Людина яка невпинно працює над опануванням мови виявляє в мовленні свою індивідуальність може наблизитися до мовної довершеності.

Відомо що мова скарбниця духовних надбань нації досвіду співжиття що є відзеркпленням інтелекту людини і її культурного рівня.

Речення розповідне, неокличне, складне, складається з трьох простих речень. Між 1 і 2 реченнями є безсполучниковий зв'язок, між 2 і 3 - сполучниковий підрядний зв'язок , речення з'єднані сполучним словом що. Третє речення підрядне з'ясувальне.

Ось сонечко світить надворі, сніг біліє, цвірінчать горобці.

Коли осінь вмирає на сизому вітрі, ми старієм на рік, і немає на долю управи.

А хмара находить, і грім гуркотить, і блискавка хижо моргає.

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, й темрява шумить.

Віз наш увесь дерев'яний: дід і прадід були смаками, а чумаки не любили заліза.

Моя осіння туга: лагідна і ніжна, крізь срібло згаслих вечорів пливе, як лебідь білосніжний, у смутку тихому покинутих ставків.

Верхів'ями дерев сичав вітер, а коли густа темрява оповила ліс: почав сіяти дощ.

Тихо в полі: гай темніє, наступає літній вечір.