Складне речення з різними видами в"язку

Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє.

Плачуть дощі в снігах, просять вітри спочину і розбивають в прах зоряну павутину.

Ранок був безвітряний, тихо пролітала негуста пороша, садок ніби відпочивав.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий.

Планета сива над віками крутиться, минають дні, і пахне сіножать.

Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор. 

І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті.

Не щебече соловейко в лузі над водою, не співає чорноброва, стоя під вербою.

Скрізь, де пройшов дощ, свіжо – нарешті дочекалася прохолоди й поживи земля.

Кажуть люди: пальцем торкнеш ластів’яче гніздо – птиця одразу покине ваш двір.  

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли. 

Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає у твою розмову. 

Тим часом обважнілі садки пів дня осипались абрикосами, земля вже ними була встелена, що й ніде ступити. 

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. 

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним. 

Поки живий, я хочу справді жити, а боротьби життя мені не страх. 

Коли в лісах іще ревли буй-тури, Даждьбогу сонце приміряло німб і люди чорноліської культури жили, співали, сіяли свій хліб.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева. 

Коли осінь вмирає на сивому-сивому вітрі, ми старієм на рік, і немає на долю управи.

Якби жінок не стало на землі, сади зів’яли б, так і не розцвівши, і потонув би цілий світ імлі, й поети не писали б гарних віршів.  

Праворуч, позначаючи обрій, порскають іскрами вогненні острівки – то горять селища. 

Якщо журавлі пізніше звичайного відлітають у вирій та ще й при західному вітрі, то зима запізниться.

То хмара затягне все небо аж до горизонту, то сонце сховається за високими гірськими вершинами. 

Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущами верболозу, нагадували мальовничі акварелі Левітана. 

Сонце й повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок з-під снігу так свіжо виглядає, що, здається, надворі – весна.   

Деякі птахи втратили здатність до польоту, серед них – великі довгоногі пернаті, які ведуть наземний спосіб життя (страуси ему, нанду).

Невеликі струмки живляться водою з трьох основних джерел: дощу, льодовиків і підземних вод.

У пінгвінів крила перетворилися на ласти, за допомогою яких цей птах швидко плаває в холодних водах Антарктики, шукаючи рибу.

Більшість приматів живе на деревах; сильними гнучкими лапами вони можуть тримати їжу та різноманітні предмети й маніпулювати ними. 

Здатність тварин боротися за існування залежить від уміння знаходити корм, сховище й партнерів, і переважну роль відіграє тут їхня сила.