Тире в безсполучниковому реченні

двокрапка

тире

кома

інтонація переліку , кома

інтонація зіставлення , кома

інтонація пояснення , кома

тире

кома

двокрапка

кома

двокрапка

тире

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Усе іде усе минає над берегами вічної ріки.

Пароплав обганяє плоти високі хвилі налітають на них 

Небо порізали вогнями стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вітер 

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на Мелашку.

Здобудеш освіту побачиш більше світу 

Попадавсь їм багач у руки вони його оббирали попадався вбогий вони його наділяли.

А вгорі вже блідли зорі і западала пізня осіння ніч. 

То не хмара біла пташка хмарою спустилась. 

Коли на Юр’їв день мороз то і під кущем овес. 

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть. 

хотілося дочекатися сонячного сяйва. 

сонце сходило. 

розстелилася по травах перша вранішня роса, і зсідався туман. 

вітаючи чорну землю з ранком. 

Хочеш гарно скласти ЗНО займайся по 15-30 хвилин щодня.

Зорями небо героя вітало квітами й піснею стріла земля.

Законів боротьби нікому не зламати закони материнства не перемінить.

Тільки скажу одне вчитися хочеться так вчитися хочеться.

На все впливає мови чистота - зір глибшає, і кращають уста, стає точнішим слух…

Немає щастя вічного - немає, є вічний бій за щастя для усіх.

Потім впали сніги - вдарила люта зима.

Не кожному щастя в руки йде - від багатьох воно втікає.

Прийшов ранок проснулись дороги.

Людям не те що позакладало вуха людям позакладало душі.

Порозтають тії білії сніги покриються травицею всі луги розів ‘ється калинонька і садок…

Багато грому мало дощу.

Дві години копають, крешуть каміння потім роблять короткий перепочинок.

Віз ламається чумак розуму набирається.

Вони не згинули вони живуть і нині.

Кажуть вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу.

вітаючи сонну землю.

минули й турботи.

приніс весну на землю.

вигнав зиму до лісу.

Я розкажу вам про замерзлу квітку вона чорніє в мене на столі.

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Я знаю мова мамина свята.

повітки, городи і садки за городами.

і вирішив оселитися саме тут.

і пішов кращої долі шукати.

нема в мене хати.

Бачу здалеку - хвиля іскриста грає вільно по синьому морі.

Пан гуляв у себе в замку - у ярмі стогнали люди. 

Минають дні - минає літо: настала осінь

Мир у світі таки буде - його хочуть усі люди. 

Ще сонячні промені сплять - досвітні огні вже горять.

Наснився мені чудернацький базар - під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі.

Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо - дощик уїдливий, дощик осінній сіється, наче крізь сито.

Малі озера блискають незлісно - колише хмара втомлені громи.

щоб збагнути всю його красу.

на рідній батьківській землі.

треба життя зрозуміть.

щоб осмислити всю його суть.

пробігати не менше 3км.

рух-це життя

правильно харчуватися

,

—

;

, —

...