23_Складне речення

Долгорукий ждав, поки вгамується завірюха, тим часом князь Ростислав мав готувати в Суздалі дружину для походу на південь, добирати коней, ладнати сани й лижви для воїнів, яких князь Юрій щоразу набирав з простого люду. 

У прозорих голосах самотніх птахів начебто теж додалося сонячної снаги; верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть в мороці, а купаються в м’якій, прохолодній тиші. 

Сходив місяць, і було видно, як над водою струмує прозорими пасомцями молоденький туман, а в пущах зблискує дрібна, ще недорідна роса. 

Ви виявляли ті чи інші здібності, поки одна не брала гору над іншими, тоді ви вже орієнтувались на певний фах і роботу, що стелитимуть вам дорогу у життєвій кар’єрі. 

 На струмені гусакові відлягло від серця, і він вів гніздо, не підштовхуючи його лапами: гніздо несло перед очима в бистру темінь, і гусенятко не могло надивитися на свого зграбного тата. 

 Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими. 

А надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика, а за столами сидять чабани. 

 У просторій хаті, куди зайшли всі, було тепло: від обкладеної кахлями груби пашіло прниємним духом. 

Кожна ягідка горіла твердим кораловим світлом, воно було рівне й туге, і тільки хіба що язички-зайчики віддзеркалювались від блискучої шкірки. 

Баритон і другі тенори смикали мене за пояс і плечі, регент махав на мене й одчайдушно моргав очима й бровами першому тенорові; навіть статечний, поважний директор бентежно ступив крок уперед, щоб глянути, який це пустун наважився так зухвало зіпсувати урочисту частину обідні.

Справді, під темним небом затривожився ліс, закипіло листя на ньому, деревам захотілося бігти, але вони не знали, куди податися, й, стогнучи, металися на всі боки. 

 [ ], ( ), [ ], [ ]. 

 [ ], ( ), ( ), [ ], [ ]. 

[ ], ( ), ( ), [ ], ( ).

 [ ], ( ), ( ), [ ]. 

підрядний і безсполучниковий 

сурядний і підрядний 

сурядний і безсполучниковий 

сурядний, підрядний і безсполучниковий 

з чотирьох 

 з двох 

з трьох 

з п’яти 

Налетіла срібна хвиля і розбилась на моїм човні.

Ти б дивувався: дощ і пізня ніч, а в мене світло і вікно нарозтіж.

Брешуть на щити лисиці, сонця схід - рудіший крові.

Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скочувались у яр, Сіроманцеві доводилося попріти.

Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт моє серце.

Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора.

Я так захопився літніми принадами, що перестав співати й забув навіть, що стою у церкві.

Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця.

Я дивилася у велике вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним сонцем гаї, і укладав собі літні плани.

За коліями, супроти депо, біля колодязя стояла черга з цеберками, і той, хто тяг воду, довго крутив коробу: колодязь був глибокий.

Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чабанисі розвалить.

Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Букет півоній, які мала нести в руці, поширював п'янкий запах - власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.

В темряві подекуди траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дну річки.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

[ ], й [ ], ( ).

[ ], й ( ), ( ).

( ), [ ], й [ ], ( ).

[ ], й [ ], [ ].