Складне речення з різними видами зв'язку

Найогидніші очі порожні, найнікчемніші дурні вельможні, найпідліша брехлива сльоза.

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Хто чує лиш себе, той не ввійде в майбутнє. не прийме сучасне.

Багряний вечір догорів, і попіл падає на місто, переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів.

Я пам'ятаю: йшла весна своїм походом смілим, і по саду лилась вона квіток зеленим пилом.

То шумів зелений лист, то у вінку мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні.

Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.

Цей шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду, і досі не мав власної назви.

У городі, де грають струни п'яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.

Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне.

Є в коханні і будні, і свята, є в ньому і радість, і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль

І летять гуси, і летять журавлики, і літа мої листом осипаються.

І пахне сіно лугове, і зав'язь в чистих росах зріє, і в кожній гілочці живе на славний досвіток надія.

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літняя нічка була, і сон був короткий.

Я кажу: якби не було Дон Кіхотів, вже б давно посивіла земля.

Ось сонечко світить надворі, сніг біліє, цвірінчать горобці.

Навкруги тиша, скрізь ясно, з поля вітерець віє, з гаїв холодок дише.

А хмара находить, і грім гуркотить, і блискавка хижо моргає.

Ніч темніє, і ясніють зорі, море плаче, темрява шумить.

І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті.

дві

п'ять

кількість частин не обмежена

три