Складне речення з різними видами зв'язку

одне просте речення за змістом і граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова

прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником

наявний лише один головний член

прості речення об'єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників чи сполучних слів

Знаю одне, мені вистачить сил подолати перешкоди.

Сивіє сіно у валках,схилили голови ромени.

Повіяв вітер по долині - пішла дібровою луна.

Здалось на мить: пливе у безвість ночі під парус хмар високий корабель.

На квартирі було затишно топилася піч горіла лампа на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно.

І диво дивне сталося з ним совість заговорила.

Одночасність подій

Часова послідовність

Протиставлення

Причинові

Я розкажу вам про замерзлу квітку вона чорніє в мене на столі.

Світило сонце парувала земля.

Зрубав дерево посади два.

Я знаю мова мамина свята.

Бачу здалеку - хвиля іскриста грає вільно по синьому морі.

Пан гуляв у себе в замку - у ярмі стогнали люди. 

Минають дні - минає літо: настала осінь

Мир у світі таки буде - його хочуть усі люди. 

Згадую дитинство із листя кленів ми до свят сплітаємо вінки.

Не навчив батько не навчить і дядько.

Посієш впору збереш зерна гору.

Вітер війнув листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло.

У неї запаморочилась голова вона крикнула і трохи не впала на місці (І. Нечуй-Левицький).

Варвара заворушила пальцями, повернула очима на їй убрання замаяло (І. Нечуй-Левицький).

У степу було тихо блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом сріблилася важка обвішана разочками роси  (Гр. Тютюнник).

Брязкали сталевими тарелями вагонні буфети перегукувалися дударі-стрілочники сюрчали у свої сюрчки й вимахували ліхтарями зчіплювачі вагонів видзвонювали молоточками по колесах обходчики поїздів... (Гр. Тютюнник).

  ... одягаючи небо в червоні шати.

...вітерець гуляє, тиша настає.

...місяць вступає у свої права.

 ...забираючи із собою тепло.

 Високо в небі спалахнула зірка світло її пульсувало не повільніше биття мого серця.

Світ загалом жорстокий переможців носять на руках забуваючи переможених.

Відтворити подробиці сну не вдалося він складався із самих лише відчуттів.

Один лиш у долоні плеще Ірод Месію вбити мислив ще дитям.

Вогненна зірка в небі пролітала сичі кричали вісники біди.

Простугоніло смутком вечоровим хитнуло тиші синій оксамит.

У друга мого в Каліфорнії свої клопоти олені об'їдають троянди.

Дзвенить під серцем золота стріла дзвенить сережка золота у вусі.

Світило сонце парувала земля

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні?

Дощ упав на трави оживуть отави.

Закрався вечір одшуміла праця.

 Щасливими не народжуються щасливими стають.

Реве та стогне Дніпр широкий сердитий вітер завива.

Благо вода поруч п'ятдесят метрів до Дніпра п'ятдесят до озера.

 Шелестить пожовкле листя по діброві гуляють хмари сонце спить.

Він усміхається до сонця, пестить рукою жовті кленові листочки. (В. Козаченко)

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними, як у дружній сім’ї.

Учи азбуку — прийде хліб у руку. (Нар. творчість)

Проміння місяця ламалося в хвилях, блищало, лопотіло і рябіло. (О. Довженко)

Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і чорні вікна спалених домів.

Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Отець Лісовський лякав гріхами й грозив карами всім без винятку, він чіпляв гріхи до всього сущого…

Замовкла пісня поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати.

Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами лежать тугі мов литі жолуді.

Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.

подує легкий вітерець

у небі жодної хмаринки

сади буяють ароматом

вечір доволі холодний

Осінній вітер одгуляв, затих (М.Коцюбинський).

У верховіттях вітер колобродить, сумує стежка дичками внатрус (Л.Костенко).

Світло хвилями ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає тіні на землі (Л.Костенко).

Вже листопад підкрався з-за дубів, і гай знімає золоту перуку (Л.Костенко).

даруючи красу

несе сяйво в кожну хату

 і освітлює все навкруги

ним милується кожна родина

тире

двокрапка

кома

тире

двокрапку

кому

Я знаю, правда переможе.

Ми стали тренуватися більше: у нас сильні суперники.

Солов'ї затихли: почався дощ.

Кажуть люди: вогонь печі дає дзвінкість, вогонь душі дає красу. 

Небо прорізали вогняні стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вітер.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті

Люди кажуть пальцем торкнеш ластівяче гніздо птиця одразу покине ваш двір.

Скрізь де пройшов дощ свіжо нарешті дочекалися прохолоди.

Коли тебе в саду стрічаю сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає в твою розмову

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Здоровенний дуб розлігся і розширився своїм кострубатим гіллям так що аж темно під ним.

Там повен двір любистку цвітуть такі жоржини і вишні чорноокі стоять до холодів.