складне речення з різними видами звязку

Весняне сонце ще не було пекуче, воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно (Олесь Гончар).

Шепель ішла повільно, їй здавалося, що сніг, падаючи, ледве чутно шелестить (О. Донченко).

Зелені гори, убравшись у білі гуглі, прислухалися чуйно, як дзвеніло на небі золото зір, мороз бризкав срібним мечем, потинаючи звуки в повітрі...(М. Коцюбинський).

Жито посіяно сівалкою, і, йдучи стежкою, я не зводжу очей з міжрядь, які під зеленим дашком своїм біжать кудись у сутінь буйного травостою (І. Сенченко).

І видно: аж-аж-аж ген до ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися...(Остап Вишня)

А надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика, а за столами сидять чабани (Олесь Гончар).

Берег спорожнів, рибалки пішли геть, і нікому не було дивно, що стара Половчиха не рухнулася з місця (Ю. Яновський).

Вітерець дмухнув, і забриніли стебельця сіна, забриніла тирса тонко; навіть скошена, навіть ставши вже сіном сухим, вона продовжує співати по-степовому (Олесь Гончар).

Людина іде по рідних вулицях, де пройшло її дитинство, де буяла молодість, де проходили найкращі роки життя (Яків Баш).

Панас той і Микола... народилися в розложистих степах, де вітер та народ була їх перша школа (М. Рильський).

Вишиває і співає, і ніхто не зна, де узор вона кінчає, де ту пісню почина (М.Рильський).

За морем холодним, в далекій чужині, де сонця ніколи не видно з тайги, де нетрі, болота лихі та пустинні, та скали кремінні, та вічні сніги (П. Грабовський).

За все: за серця пломінь ярий, за гострий зір, за владу слів, за пристрасну жадобу кари, за дні, потоплені у злі, за крила гордого кондора, за те, що все було - ущерть, - камінним кроком Командора ось чую: тяжко сходить смерть (Є. Маланюк).

Золота порохівниця місяця, вистромившись із-за могил, порошила трави голубим пилом, і здавалось козакові, що там, у степу, ворушиться щось, іржуть чиїсь коні, і вже не рокотання бандур чути звідти, а ледве вловимий передзвін шабель, і не сиділося старому, не їлася йому саламата, свербіла рука, до бою кликало серце (Г. Тютюнник).

Та не помре земля повік: під заспів панахид осінніх прокинеться життя в насінні, яке посіяв Чоловік (Є. Маланюк).

Пісня в нашій народній поезії стоїть на першому місці і багатством мотивів і, і красою форми, й глибиною змісту: це не дивно, коли зважити, що таке пісня для українця( С. Єфремов).

Складна синтаксична конструкція

Зв'язок - безсполучниковий та підрядний

П'ять частин

Шість простих речень

Стискають серце знов долоні льодовиті, і ясно мені все: в оцім людськім кублі знайшов я Вас, знайшов, єдиная на світі - лілеє білая на зламанім стеблі (Є. Малинюк).

Здається, бачу: рвуться буйні трави, де вже відговорили всі струмки, а Україна, Лебединя, Слава за сином назирає з-під руки (В. Стус).

У кривому колі, бурлака, мушу вічно шукати мети, і даремно кричати і плакать: не почуєш, не визволиш ти! (Є. Маланюк)

Можна смерть лише смертю здолати, тільки в цім таємниця буття, і зерно мусить вмерти, щоб дати в життєдавчому житі життя (Є.Маланюк).

в небі хмарно і світ кипить, як мутний вир, і тільки той прожив немарно, - Ми змалку знали: в небі хмарно і світ кипить, як мутний вир, я тільки той прожив немарно, - хто злу ішов наперекір (І. Муратов).

Відскрипіла возами осінь, на санях від'їхала зима, і вербовим човником до їхніх бродів прибилася весна (М. Стельмах).

Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь, а то лиш допотопні сноби твою поезію приймуть (М. Рильський).

Шевченко невіддільний від української культури, він ріс і виховувався на її традиціях, але найбільше творче натхнення він здобув з народного життя, що кипіло непокорою, бунтом, жагучою ненавистю до кріпацтва (Олесь Гончар).

Сурядний

Безсполучниковий

Сурядний і підрядний

Сурядний і безсполучниковий

Відскрипіли осінні вози, відскрипіли осінні ключі, і тільки тихими ночами було чути, як поскрипує земля, повертаючи нас і себе ближче до хуртовини (М. Стельмах).

Шевченко підніс українське письменнство до рівня загальнолюдських ідеалів, і тому як представник нації, що не мала своєї державності, став символом художнього та політичного її суверенітету (Д. Павлмчко).

Тільки коли ми вийшли з села, я згадав, що в мене не в порядку валянок: на підошві проти великого пальця з'явилася маленька дірочка, і туди потроху набивався сніг (І. Багмут).

Все записуй в серці молодому, буде це як знахідка тобі, коли в старість прийдеш ти додому, як у гавань тиху кораблі (М. Рильський).

Не було таких таємниць, яких би вони не знали, не було таких залицянок, заручень, шлюбів, яких би вони не обговорили до останнього рубчика (У. Самчук).

Народи й царства мруть, міняються віки, і там, де чабани дрімали супокійно, зростають городи, киплять криваві війни, в змаганні вічному шаліє смертний люд! (М. Рильський).

Стародавня Ольвія, що по-нашому значить "щаслива", давно їх цікавить обох, давно їм хочеться досліджувати, розкопувати її, занесену пісками, щоб дізнатись, чому вона загинула, чому люди покинули її (Олесь Гончар).

Дитяче сприймання - це сприймання поетів, іноді дитина одним зблиском інтуїції схоплює саму суть, щоб потім своє відкриття зберегти надовго, надійно...(Олесь Гончар).

Складна синтаксична конструкція

Зв`язок - безсполучниковий

Чотири частини

Частини є однорідними

Міняється земля, вітри й світи в обгоні, а я сто років плекаю таїну, бо діти виростуть і візьмуть цвіт в долоні, щоб матерям прикрасить сивину (А. Малишко).

Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить (П. Филипович).

А речення - мов зоряний разок слів-намистинок, що світяться алмазно, і все довкіл сіяє так виразно (Д. Білоус).

А я додам: любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет (М. Рилський).