Складне речення з сполучниковим й безсполучниковим зв"язком

А сполучникові складні речення й безсполучникові складні речення завжди бувають синонімічними;

Б у складних реченнях з різними видами зв’язку вживаються такі ж розділові знаки, що і в сполучникових та безсполучникових складних реченнях

В між двома сурядними реченнями, з’єднаними сполучниками і(й), та(і), якщо вони мають спільне підрядне, завжди ставиться кома.

Г до складних речень з різними видами зв’язку завжди входять підрядні речення

А Я опустив руку з качкою у воду, але вона навіть не нахилилася до води, серед якої виросла.

Б Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові,що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора.

В Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою здаватися.

Г Білка вискочила з дупла і, чіпляючись за гілки сосон, полетіла мені назустріч.

А Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материнської голови вже не іскрився й не мерехтів німб.

Б Тримаючи в руках серпа, на якому вогко зблискувало сонце, мати ступала над галузиною струмка, і об її ноги билось волоття трави.

В А тобі здавалося, що зараз іде вона мимо криниці, що той німб світиться довкола її голови

Г Я думаю про тебе весь мій час, але про це не треба говорити.

А Сина мати будити не зважується:пізно ліг, хай ще поспить.

Б Позеленіли вікна, повітря стало бузково – синім, і верхівки тополь вигойдувались на поривчастому вітрі.

В Ранок вітряний, західний вітер жене дими, сонце над садками не такої ясності.

Г Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки.

А Ягорове подвір’я порожнє, щітка в глині стирчить, ніким не торкана, і душу хлопцеві опікає смуток якоїсь гіркої непоправимої втрати.

Б День той ткався і ткався із різних настроїв, у яких переважав радісний.

В Степ, струснувши з себе росу та зігнавши тіні, горить рівним жовто – зеленим кольором.

Г Стояла тиша, вона не тільки сприяла, а надихала мене до роботи, коло якої я тоді працював.

А А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці та жита.

Б За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив колоду: колодязь був глибокий.

В Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде, і хату Чабанисі розвалить.

Г Щоб піснею стали звуки, поезією слова, треба танталові муки – лиш нею душа жива.

А [ ], ( коли), [ ], ( які)

Б [ , ( коли), ] , [ ] , ( які)

В [, ( коли), ] , ( які)

Г [ , ( коли), ( які), ]

А Над річкою в чистім полі могила чорніє де кров текла козацькая, трава зеленіє. (Т.Шевченко.)

Б Мелькають червоні жупани вирує кипить Дніпро і Байда стріляє в султана підвішений за ребро.(В.Симоненко)

В Розвалювалася темрява коли з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок. (М.Стельмах.).

Г Людське життя не заміліє зробіть лиш те що попрошу усі хто про безсмертя мріє хай схиляться до споришу.( М. Руденко)

 І тільки при людях, мабуть, дерева тремтять від жаху, бо кращих із них поведуть ні за що ні про що на плаху.

Отак би й слухав про царя Салтана або про те, як весело козак обманював турецького султана.

Ті верби похилилися додолу, червоні ружі зблідли на виду, бо вже погналось перекотиполе за літом по гарячому сліду.

Якби ми ремигали, як воли, якби ми так чесали язиками, то вже б давно Вкраїну віддали, не мавши часу бути козаками.

Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі.

Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду.

Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.

Сон раптом щезає, як змитий водою, і баба чує своє маленьке тіло, якому твердо і зимно лежати долі, на тоненькій ряднині, у вогкім кутку.