Складне реченнях з різними видами зв’язку

правильне

неправильне

із сурядним і підрядним зв’язком

із сурядним і безсполучниковим зв’язком

із підрядним і безсполучниковим зв’язком

із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком

із сурядним і сполучниковим зв’язком

І видно аж-аж ген до того ліска, куди око дістає дорогою вози потяглися… (Остап Вишня).

Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться кущі (А. Малишко).

Весняне сонце ще не було пекучим воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно (О. Гончар).

Над вечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим що було далеко видно голі дерева понад шляхом (Г. Тютюнник).

З дерев щедро сипалось срібне намисто, а та сторона, звідкіля прийшла сива дощова хмара, вже заблищала дзеркально, осяяна невидимим сонцем

(Ю. Збанацький).

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літня нічка була, і сон був короткий, — він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла

(Леся Українка).

Спадає сонце за лісисті гори, спалахує червоно небокрай: але пташині не змовкають — хори (С. Жуковський).

Мати вірила: земля усе знає, що думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю (М. Стельмах).

Він іще щось говорить, але я нічого не чую своє думаю (І. Муратов).

Містечко типово південне, із світлого черепашнику, вдень воно аж очі сліпить і все засипане цвітом акацій виногради в’ються над самими вікнами бо тінню тут дорожать (О. Гончар).

Роки ще нас у спину не женуть нам ще не чуть зимових наших дзвонів, хоча й весняних дзвонів вже не чуть (М. Вінграновський).

Ми туди часто бігали, щоб з вітряка глянути навколо: нас вабили левади, серед яких проступали білі хатки (Петро Панч). 

послідовний

сурядний

підрядний

безсполучниковий

доповнювальний

Сонце й повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна, одягнена в білі шати

(М. Коцюбинський).

На все впливає мови чистота: зір глибшає і кращають уста, стає точнішим слух (Д. Павличко).

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літня нічка була, і сон був короткий, — він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла (Леся Українка).

Мати вірила: земля усе знає, що думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю (М. Стельмах).

Юність вчать – наука їй не шкодить, але рветься зойк у мене з вуст хай до неї близько не підходить із своєю міркою Прокруст! (В. Симоненко).

Виявляється, коли їм скрута, птахи просто горнуться до людини вони зовсім довіряються їй (О. Гончар).

Розвалювалася темрява коли з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок (М. Стельмах).

На світі у кожного сонце своє; любенько живеться, як сонечко є

(В. Александров).

Марсохід Perseverance надсилає вражаючі зображення Червоної планети і продовжує шукати ознаки життя на ній у минулому.

Він прибув на Марс 18 лютого після майже семи місяців польоту з Землі.

Відтоді він надіслав кілька дивовижних зображень зі свого місця посадки − кратера Єзеро шириною 49 км на північ від екватора Червоної планети.

Ось кілька фотографій, надісланих з місії, під час якої Perseverance намагається визначити геологію планети та її клімат у минулому а також збирає марсіанські породи.

1

2

3

4

5

Стояла ніч, красива, мов Кармен, червоні й чорні міряла троянди.

Іронія – це блискавка ума, яка освітить всі глибини смислу.

Візьми від життя все, що зможеш, і воно засяє всіма барвами.

Зіграй мені мелодію любові і обернеться хай на щастя розпач!

Завалились мости кам’яні – подорожні шукають веселку.