Складні речення з різними видами сполучникового та безсполучникового зв"язку

Гарний сильний голос співав на воді, все наближаючись, все зміцнюючись, і турки заслухались.

По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку; за ним несе вода дру­гий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чор­ний колір.

Зростала певність, що все скінчиться добре, –  і Соломія зазнає ще щасливого життя.

Глибока ніч цілою вагою налягала на груди та не давала дихати, а думки несміло знов мацали мозок, ворушились і розгортались.

5

4

3

2

Сон раптом щезає, як змитий водою, і баба чує своє ма­леньке тіло, якому твердо і зимно лежати долі, на тонень­кій ряднині, у вогкім кутку.

Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі.

Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду.

Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.

 Якось химерно запахли абрикоси: запах був ніжний і нагадував чомусь старий Прованс і старомодні кабріолети .

Він так розійшовся, що в Євмена не залишилося найменшої сумніву: буде все так, як вирішив Таливон .

 Половець став на порозі – досвіток був повитий білими пасмами, під стіною темніла калюжа, проте не дощило.

Море дедалі втрачало спокій; чайки знімались з одиноких берегових скель, припадали грудьми до хвилі і плакали над морем 

Безсполучниковий та сполучникові сурядний і підрядни.

Безсполучниковий та сполучниковий підрядний

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний

Сполучниковий сурядний і підрядний

Скільки ніс я для тебе тривог і тепла, але ти, як весна, стороною пройшла

І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, — коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки.

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови

Час ішов непомітно, вже зовсім задніло, заграли сонячні мечі за лісом, небо стало вищим, а рибалка укоськував рибину

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де‑не-де, кружляючи, лягає під дерева .

В ті дивні дні, коли мої штани іще тримались на одній підтяжці, я все ніяк допетрати не міг, що крутиться земля, мов куля кругла.

 Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними, ноги ледве торкались землі, руки гнулись, як гумові, вся фігура його нагадувала тонку й гнучку лозину.

Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що здається, надворі стоїть весна, одягнена у білі шати.

тире

крапки з комами

двокрапки

коми

Складне речення зі сполучниковим підрядним та безсполучниковим зв'язком.

Складне речення із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком.

Складне речення із сурядним та підрядним зв’язком.

Складне речення із безсполучниковим і сурядним зв’язком.

Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, роз­лягався раптовий грюкіт у віконце, і хату сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жад­ними очима і сварився

Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.

Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим сло­вом із близькою людиною дорешти помирили Остапа з не­сподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні до­води і обидва товариші твердо поснули сном молодості.

Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру, з духом морозу у всіх складках одежі, то Маланка старалася догодити йому

Квартири Чубинських гості добре не знають, бо вони не­давно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній

Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу, і коли хлопець зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужка лісу

У вікна било полудневе проміння і видно було, як цілим морем пливли кудись ще зелені ниви, дев'ятсот десятин панського поля, що спускалося часом у балку, а потім зді­ймалося знову, як хвиля

Покірливо дав я себе забрати і, поки залізо тряслось та лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини, синю дрімоту далеких просторів.

2, 3

1

4

5