Складні речення з різними видами зв'язку

послідовний

сурядний

підрядний

безсполучниковий

доповнювальний

Хоч згинути, а хоч добути слави.

Багато не треба, щоб твердо знати: людина - найвищий вимір краси.

Коли звук завмирав, глухнув, тоді тиша, здавалось, нашорошувала-наструнювала свої чутливі вуха.

Вранці випливло ясне сонечко на погідне небо поглянути, що зробила ніч із землею.

Земні пристрасті відійшли, згубні спокуси лишились десь там, де жодному роботові вас не дістати, не загіпнотизувати своєю стукотнявою: ви стаєте недосяжні.

Задихав березняк зеленими устами, і перший пролісок, аж білий до нестями, тоненьку ніжку звів.

Сліпучо спалахнула блискавка, і гуркіт грому сповістив про початок нічної грози.

Коли він торкався смичком до струни скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика.

Азовське море і Чорнеє море, зелені діброви і спів солов'я, високі Карпати, донецькі простори - це ти, Україно моя!

Марія вдивилася в розпечене повітря, що тремтіло над жовтим стеблинням ковили: на обрії заворушилася кора землі.

Де степ широкий, наче море, де дише пахощами гай, де небо зоране, прозоре, - то мій святий, чудовий край.

Люблю я бродити по лісі, слухати далекий шум дерев, коли здається, що кожне дерево шумить на свій лад.

правильне

неправильне

І видно аж-аж ген до того ліска, куди око дістає дорогою вози потяглися...

Де на круті й високі хвилі ударять звечора дощі, там ходять хмари посивілі і глоду хмуряться дощі.

Весняне сонце ще не було пекучим воно лише приємно пригрівало живим теплом, і степ дихав вільготно.

Над вечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли сніг стужавів і гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим що було далеко видно голі дерева понад шляхом.

1

2

3

4

5

6

7

8, 9, 10

із сурядним і підрядним зв'язком

із сурядним і безсполучниковим зв'язком

із підрядним і безсполучниковим зв'язком

із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком

із сурядним і сполучниким зв'язком

З дерев щедро сипалось срібне намисто, а та сторона, звідкіля прийшла сива дощова хмара, вже заблищала дзеркально, осяяна невидимим сонцем.

Сон літньої ночі колись мені снився, коротка та літня нічка була, і сон був короткий, - він хутко змінився і зник, як на сході зоря розцвіла.

Спадає сонце за лісисті гори, спалахує червоно небокрай: але пташині не змовкають - хори.

Мати вірила: земля усе знає, що думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю.

Він іще щось говорить, але я нічого не чую своє думаю.

Містечко типово південне, із світлого черепашнику, вдень воно аж очі сліпить і все засипає цвітом акацій виногради в'ються над самими вікнами бо тінню тут дорожать.

Роки ще нас у спину не женуть нам ще не чуть зимових наших дзвонів, хоча й весняних дзвонів вже не чуть.

Ми туди часто бігали, щоб вітряка глянути навколо: нас вабили левади, серед яких проступали білі хатки.

У Новій Зеландії виявили три види глибоководних акул, що світяться в темряві.

Знизу акули добре виділяються на тлі яскравої поверхні води, що робить їх беззахисними перед хижаками або іншими загрозами, що перебувають під ними.

Здатність до світіння підтвердили у ліхтарної акули Etmopterus lucifer, південної акули Etmopterus granulosus та чорної акули Dalatias licha.

Дослідники припустили люмінісцентне черево допомагає їм маскуватися від загроз, які можуть вдарити знизу.

А я додам любити можна поезію в добу ракет, бо, дивна річ, людина кожна якоюсь мірою поет.

Виявляється, коли їм скрута, птахи горнуться до людини вони зовсім довіряються їй.

Розвалювалася темрява коли з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок.

На світі у кожного сонце своє; любенько живеться, як сонечко є.