Складні речення з різними видами зв'язку

А Ми живемо заради доброго, амне заради особистих розваг

Б Наше завдання - залишити добрий слід, життя має бути присвячене цьому

В Лише інструментами, а не цінностями є добробут, цікаве життя, соціальний статус та інша турбота про себе

Г Позитив, конструктив, відповідальність - основа ставлення до себе, до людей

А У стосунках у сім'ї пам'ятайте розум важливіший за почуття

Б Якщо зустрічаються труднощі з якими можна впоратися ми від них не тікаємо

В Ми будуємо життя своєю головою вибираючи цінності самостійно

Г Бути енергійними й здоровими обов'язок перед близькими яких ми любимо

А Тривале парубкування не схвалювалося, до неодружених ставилися взагалі зневажливо

Б Жінка нерідко повинна була брати на себе відповідальність голови сім'ї й виконувала чоловічу роботу

В Участь громади у формуванні молодої сім'ї відбивалась також в оцінці морального стану родини молодого й молодшої: репутація сім'ї цінувалася часом вище, ніж майновий стан

Г Честь роду зобов'язуувала людину поводитися високоморально, вона мала бути взірцем для інших

А Виявом поваги до родини, її єдності були традиційні свята, коли члени роду, навіть далекі родичі, збиралися бодай раз на рік за спільним столом: обмінювалися відомостями про своє життя і так відновлювали духовну єдність роду

Б Споконвіків наш народ дбаа про фізіологічне здоров'я роду, зокрема,ще з давніх-давен суворо заборонялося шлюбні стосунки внутрішньородового характеру

В Українська родина відрізняється особливостями свого побуту-'іноземці неодноразово відзначали охайність української сім'ї

Г Так, лікар Готліб Омелян писав,що українці люблять чистоту, а в найпростіших хатах у них значно краще, ніж у найбагатших росіян

А Здобули волю відшукали долю

Б Посієш впору збереш зерна гору

В Гаї шумлять в я слухаю хмарки біжать милуюся

Г Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди

А Була б охота знайдеться робота

Б Поглянув я на ягнята не мої ягнята

В Пахнуть сонцем дині спілі хмелем б'ють меди скажені

Г Білі мухи налетіли все подвір'я стало до біле

А пахнуть білі гречки

Б прийшов травень

В значить справжня весна

Г розносяться пахощі навколо

А Сонце гріє вітер віє з поля на долину

Б Друзі розповіли подробиці втеча готувалася давно

В Віз ламається чумак розуму набирається

Г Усе ясно великого бажання навчатися ти не маєш

А побуває легенький вітерець

Б вечір доволі холодний

В у небі жодної хмаринки

Г сади буяють ароматами

А Весна іде красу несе

Б Я знаю мова мамина свята

В Боятися вовків у ліс не ходити

Г Не штука ганьбити штука ліпше зробити

А Дощ упав на жито будем краще жити

Б І просувається десь пісня за горою лине

В Волосся вигоріло ходив без шапки довго

Г Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі

А Вихід із становища один потрібні негайні енергійні заходи

Б Мужі учені бородаті архіви кинулись трусить чиїм ім'ям цей град назвати щоб вознести на цілий світ

В Упаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без урожаю

Г Сонце гріє вітер віє з поля на долину над водою гне з вербою червону калину

Дощ упору – золото.

До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.

Коли квітень з водою, то травень з травою.

а) Минуле треба пам’ятати, щоб упевнено дивитися у майбутнє.

б) Малі дерева схожі на великі, як діти схожі на батьків.

в) Настав той час, коли вечірній сутінок швидко западає у нічний.

г) І вже чув композитор, як народжується пісня.

а) іменника

б) прикметника

в) дієслова

г) числівника

а) Стрілець стріляє, а господарство гуляє.

б) Якщо батько візник, син знає, як коня запрягти.

в) Апетит приходить із першим шматком, сварка – із першим словом.

г) Тільки розбивши горіхову шкаралупу, можна дістати зерня.

а) іменника

б) дієслова

в) прикметника

г) прислівника

а) Завжди перед головною.

б) Завжди всередині головної.

в) Завжди після головної.

г) Може стояти перед, після і в середині головної.

а) Вона відчуває ті місця, з яких сила земна переходить в людину.

б) На дуба-велета, що ріс віки, накинулись вітри шалені з бору.

в) Люблю, коли виводить літо останні грози на парад.

г) Від того земля не схолоне у надрах, що вкрита буває густими туманами.

А Перший напад на громадські права було відбито, але тухольці не радувалися завчасно, вони добре знали, що се тільки перший напад і що за ним треба чекати інших. 

Б Яким дивився запаленими очима на витвір рук своїх, а довкола нього розливалося голубе світання, над головою яснішало й промивалося небо, а там, на сході, вже затремтіла рожева пасмуга. 

В Незабаром скінчиться навчання, і я знову матиму змогу ходити купатися на Ворсклу, ловити вудкою рибу, а трохи пізніше збиратиму суниці; не встигнеш оглянутися, як уже поспіють у саду яблука, грушки, а там далі покличуть у ліс гриби та горіхи. 

Г Поза центральною вулицею, де світять чотири газові ліхтарі на все місто, скоро зайде ранній осінній вечір, лягає непроглядна тьма, яку не можуть здолати кволі вогники гасівок, що тьмяно поблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків. 

А Контури образу були тільки злегка намічені білою крейдою, а Семаковський так легко і скоро перебігав по них пензлями і такими, буцім повітряними, красками закладав їх, що здавалося, ніби він не малює, а вичаровує з дошки образ.

Б Баритон і другі тенори смикали мене за пояс і плечі, регент махав на мене й одчайдушно моргав очима й бровами першому тенорові; навіть статечний, поважний директор бентежно ступив крок уперед, щоб глянути, який це пустун наважився так зухвало зіпсувати урочисту частину обідні. 

В Справді, під темним небом затривожився ліс, закипіло листя на ньому, деревам захотілося бігти, але вони не знали, куди податися, й, стогнучи, металися на всі боки. 

Г Кожна ягідка горіла твердим кораловим світлом, воно було рівне й туге, і тільки хіба що язички-зайчики віддзеркалювались від блискучої шкірки.

А А надвечір між тополями, де затінок тримається цілий день і степова трава хвилястими рунами лежить по землі, стоять столи на честь льотчика, а за столами сидять чабани. 

Б Тут росли колючі кущі терну, шипшини та глоду, красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини темно-червоні ягоди, що їх у народі звуть вовчими. 

В У просторій хаті, куди зайшли всі, було тепло: від обкладеної кахлями груби пашіло прниємним духом. 

Г На струмені гусакові відлягло від серця, і він вів гніздо, не підштовхуючи його лапами: гніздо несло перед очима в бистру темінь, і гусенятко не могло надивитися на свого зграбного тата. 

А Ще якийсь десяток днів — і скоро лютому кінець, але чомусь не хочеться думати про те, що ці безмежні сонячні усмішки зникнуть разом із снігом і зимою. 

Б Нині кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і тривоги, нині кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. 

В Сніги зацвіли так, як іще не цвіли досі, і сяйво розквітлих снігів наче аж гримить нестримною радістю, і все довкола перейнялось її настроєм — дерево і пташка, протоптана до колодязя стежка й людина, що йде з відрами по воду. 

Г Гірко було те, що я тепер не міг уже співати ні в якому хорі, бо на все життя втратив власний голос, так і не дізнавшись, що вийшло б із мене — тенор чи баритон, чи ні те ні се. 

А Сходив місяць, і було видно, як над водою струмує прозорими пасомцями молоденький туман, а в пущах зблискує дрібна, ще недорідна роса. 

Б У прозорих голосах самотніх птахів начебто теж додалося сонячної снаги; верхівки дерев, погойдуючись, уже не тонуть в мороці, а купаються в м’якій, прохолодній тиші.

В Ви виявляли ті чи інші здібності, поки одна не брала гору над іншими, тоді ви вже орієнтувались на певний фах і роботу, що стелитимуть вам дорогу у життєвій кар’єрі. 

Г Долгорукий ждав, поки вгамується завірюха, тим часом князь Ростислав мав готувати в Суздалі дружину для походу на південь, добирати коней, ладнати сани й лижви для воїнів, яких князь Юрій щоразу набирав з простого люду. 

 А. Курок сухо клацнув, і від того вовчиця схопилася на ноги, а здоровенний вовк скинувся на задніх лапах, як схарапуджений кінь. 

Б.  Досвідчені мисливці розповідають, що є такі гончаки, які знають, де причаївся звір. 

В. І от настав день, коли Данило востаннє обходить розсадник, обмотує перевесельцями з сіна наймолодші деревця, щоб не мерзли в люті морози. 

Г Усі суперники вертіли гарячково коліщатами, коли Андрійко вмить придавив свою метавку до землі черевом, нап’яв тятиву руками, аж у суставах хруснуло, а наступної хвилини стріла влучила в середину круга.