Складносурядне речення

одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого й з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова;

прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником;

наявний лише один головний член;

три головні члени.

у простих реченнях, які входять у складносурядне, гово­риться про швидку зміну  подій, явищ;

друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення;

у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень;

прості речення з'єднані підрядними сполучниками.

Кирило лишився сам і байдужно дивився, як ніч обгортала садок - чорна, густа і тепла (М. Коцюбинський).

Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить (М. Рильський).

А хіба не святим став той день, коли ти сам торкався до чепіг і проводив свою першу борозну? (М. Стельмах).

А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим, як скло (М. Коцюбинський).

Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над во­дою, в гущавині дикого терника на камені (С. Васильченко).

Був час обідньої перерви - і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться паху­чий чебрець (О. Гончар).

Пшениця валиться йому на плече; з колосків бризкає золоте зерно, сиплеться на чорні кучері, на білу сорочку і падає додолу (І. Нечуй-Левицький).

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі (Ю. Мушкетик).

Поліссям пахне ліс, не полином, не чужиною і не приворотом (Л. Горлач).

Закликав червень чарівну теплінь у тихий сад і у поля безкраї (П. Филипович).

Спустився вечір, і одразу похолоднішало (О. Гончар).

Надвечір хмари опустилися нижче, а тополі над селом пови­щали і набрали войовничого вигляду (Григір Тютюнник).

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип (М. Стельмах).

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами (Б. Антоненко-Давидович).

Вони завмерли, ніби ковтнули міцної отрути, і вона їм забила дух (Ю. Яновський).

Хомиха сиділа на порозі, поглядала на битий шлях та пиль­нувала над роботою (І. Нечуй-Левицький).

Остап із Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось (М. Коцюбинський).

Щодень приносив лагідніші подихи вітер і зеленіла на па­горбках земля (М. Олійник).

То вітерець дихне по ниві, то коник в житі засюрчить, то бджілка радісно з добутком, злетівши з квітки, задзижчить (Л. Глібов).

І він до сонця руки підійняв, але й воно сміялося зрадливо... (М. Рильський).

Хліборобові було й жито хлюпне в душу, і льон у ній зацвіте, і жайворонок полоскоче, і перепілка зів'є гніздечко (Ю. Мушкетик).

Повертаюсь додому, а на душі розпускаються теплі, ніжно-щирі пелюстки (М. Івченко).

Важким холодним сном спала земля, а високо над нею притаїлись зорі (М. Стельмах).

Лише зашерхоче десь суха зелена ящірка, пробігаючи в траві, бризнуть врізнобіч з-під ніг коники-ковалі та ще жайворонки дзюркочуть у тиші... (О. Гончар).

Пісня давня, пригашена, та осінній вітер продув на ній курявий пил і засвітилась вона золотим блиском (С. Васильченко).

І жмуриться вікнами наша хатина, і шепче задумливий сад (А. Малишко).

Подвір'я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там (М. Красуцький).

Сонце вже над самісіньким обрієм виглянуло з білорибиці- хмари і море знову заграло золотаво і весело (Ю. Збанацький).

Ще синій ліс не взеленів, але квіток проріст уже підняв і розрізнив торішній злеглий лист (П. Тичина).

Поникли береги осінні, дерева гаснуть мов свічки та в ясно-сивім павутинні летять маленькі павучки (М. Рильський).

[ ], та [ ], ще [ ];

[ ], до [ ];

[ ], та [ ] [ ];

[ ], та [ ].

Чи блищить ріка глибока, чи шумить під вітром сад, чи рум'янить вітер щоки в молодесеньких дівчат (В. Сосюра).

І знову чи то снилося, чи виділось насправді (Ю. Збанацький).

Чи в степах пломеніють пожари, чи жар-птиця війнула крилом? (М. Нагнибіда).

Вночі важко було вгадати, чи є близько від цього місця велика оселя (М. Трублаїні).