Складносурядне речення

Сонячні промені не могли освітити долину, бо ледь пробивалися крізь хмари.були дуже вбогі.

Тупіт копит поволі стихав, завмираючи вдалині.

Коли згас останій промінь сонця, над обрієм ще палала багряна смуга.

Сіявся холодний осінній дощ, і зовсім не хотілося виходити з хати.

коли вибігав у двір старий кіт.

і розбивали небо блискавки.

і різко тараном падали вниз.

та вимальовували в ньому арфу.

Уже давно надійшла пора обіду в колі родини, але за стіл ще ніхто не сідав.

День минав дуже швидко, і поступово надходив вечір.

Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

У печі палав вогонь а на столі парував борщ і красувались у мисці вареники.

Сяйнула блискавка і прогуркотів грім.

Навколо стояла тиша проте час від часу її порушувало кесь шелестіння.

Тієї ночі нікому не спалося і навіть вітер ніяк не хотів затихнути.

Раптом заблискотів вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром.

Вітру на морі не було проте клекотав сильний прибій.

Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.

Чи то шумлять так хвилі чи німфа плаче вслід.

Багато людей на світі а ти у мене один.

Тріснув лід і стрепенулось серце.

Слово - срібло а мовчання - золото.

Там повен двір любистку і цвітуть жоржини.

Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.

Настане час і все піде в архів.

Тільки перепел іноді підпадьомкує і коники сюрчать.

Заплакав ліс осінніми дощами, і стиснув груди, мов лещата, біль.

А десь біжать залізні коні, і пахне холодом трава.

Туман розливався по долині - далеко на обрії синів ліс.

І знову джміль розмружить квітку, і літо гратиме в лото.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

почалася гроза.

і ринула стоголоса злива.

Мовчазний ліс поволі підводив угору чорну чашу назустріч темно-синій і тільки на заході їх розділяла вузька смуга червоного золота.

Ще трохи і зблідне небосхил на сході.

Остап сів у човен і Соломія одіпхнулась од берега.

Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє.

Вони й не мріяли купити кращу хату чи хоч би ще одне ліжко, бо були дуже вбогі.

Йдучи вранці до школи, Чарлі бачив у вітринах крамничок цілі стоси величезних шоколадних плиток.

І як же він прагнув потрапити на фабрику й побачити, що ж там усередині.

Хатинка аж ніяк не була розрахована на стількох людей, і жилося їм там страшенно незручно.

коли вибігав у двір старий кіт.

і розбивали небо блискавки.

і різко тараном падали вниз.

та вимальовували в ньому арфу.

Уже давно надійшла пора обіду в колі родини, але за стіл ще ніхто не сідав.

День минав дуже швидко, і поступово надходив вечір.

Пройшов дощ, і дерева заясніли під сонцем.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Рясно яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Земля зустрічає літню годину і дерево пахучо зацвітає.

Уночі спадали хмари кучеряві і затихав Путивль.

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.

Настане час і все піде в архів.

Тільки перепел іноді підпадьомкує і коники сюрчать.

Тоді як на своїй я скрізь і завжди стрічаю людину.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Харитя не могла її зігнути.

Поїзд летів, повний людського гаму.

Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо» .

А -1, Б-4, В-2, Г-3.

А -3, Б-4, В-2, Г-1.

А -3, Б-4, В-1, Г-2.

А -4, Б-2, В-2, Г-3.

А-2, Б-1, В-3, Г-4

А-2, Б-3, В-1, Г-4

А-1, Б-2, В-3, Г-4

А-4, Б-1, В-3, Г-2

(), а [ ].

[ ] , а [ ].

[ ], а ().

(  ), а ( ).

тому люди застібнули пальта.

і пішов дощ.

піднялася курява.