Складносурядне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні.

Я скрізь і завжди стрічаю людину.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, бо Харитя не могла її зігнути.

Поїзд летів, повний людського гаму.

Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, а ти нічого не почуєш і не помітиш.

тому люди застібнули пальта.

згодом пішов дощ.

і піднялася курява.

почався дощ.

[ ], проте [ ].

( ) , а [ ].

[ ], а ().

(  ), а ( ).

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодим садом дощові брови.

то ринула стоголоса злива.

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Спадали хмари куряви і затихав Путивль.

Сонечко пече  бо вітер його пхає.

Складні речення поділяються на сполучникові і безсполучникові. 

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна.

Складне речення має дві або більше граматичні основи. 

Солона прохолода принаджувала гостей і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали  на веранді.

Мить пролетіла а риба зникла в роті найпроворнішого пташеняти.

Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

Настав день і Оксана зраділа новому ранку.

Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав… 

Ущухнуло море, і хвилі вляглися.

Коли відбудеться лекція, і хто буде її читати?

Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка.

і обличчя його скаменіло

коли обличчя його скаменіло

бо обличчя його скаменіло

 і показав скам'яніле обличчя.

Я йду за ними і мені видно легке гойдання всіх трьох крислатих хребтів м’яких вовнистих…

 Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Ліва рука від незвичайної ваги зомліла і Харитя не могла її зігнути.

Ну, стій же спокійно, не шамочись, поки скинуть з тебе ланцюг… а тепер гайда. 

Найменший шелест або стук — і моє серце падає і завмирає.

Тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною.

Дивно Іванові, що такі красні гори, такі веселі, та створив їх злий.

А я, молода дівчина, горя зазнала, вечероньки не доїла, нічки не доспала.

Хто з любов`ю не знається, той горя не знає

Ой візьму я кріселечко, сяду край віконця, іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

Іще очі не дрімали, а вже сходить сонце.

Мовчазний ліс поволі підводив угору чорну чашу назустріч темно-синій і тільки на заході їх розділяла вузька смуга червоного золота (М.Стельмах).

Ще трохи і зблідне небосхил на сході (Л.Смілянський).

Раптом Остап сів у човен і Соломія одипхнулась од берега (М.Коцюбинський).

Колоситься пшениця і мак червоніє (Марко Вовчок).

Людина створила культуру (?) а культура - людину.

Дощ пройшов(?) і Київ зеленіє.

Реве Дніпро (?) й лани широкополі медами пахнуть.

кома

тире

кома з крапкою

крапку з комою

тире

кому

Осінь сумна (?) та весело жити.

Що таке присудок (?) і чим він виражається?

Зима невелика (?) та в неї рот великий.

Наче зачарований велетень, стояв ліс.

Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима

і повіють теплим подихом весни.

По однім боці хвилювалося жито, по другім — жовтіла глиняна круча.

На темно-синьому небі загорівся місяць й замиготіли яскраві зірки, неначе перлини у морі.

Машину повело і ми згубили шлях.

Мабуть, так ми і вчинимо і це буде дуже правильно.

Сергій знає, що йому робити і як поводитися будь-де.