Складнопідрядне речення

Ще не вродився той, хто все порвати б міг, що зв’язане народами й віками.

Лише завзяті лісоруби, яких стежина привела, присядуть біля джерела, де клен

шумить зеленочубий.

Чую, як в гніздах ворушаться птиці, як прибуває вода у криниці.

Куди голка, туди й нитка

Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під

низькою оселею осміхнулися.

 А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться.

 Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

 Все, що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Коли вже народився ти поетом, – за все відповідай у цім житті.

Зорею станьмо для людей отих, яких на світі вже нема. в живих.

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю

людей з’єднати.

Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною в подільському краю.

У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.

Як одступиш од гармат на аршин, то вона од тебе на сажень.

В небосхил задивившись далекий, де задумливо зорі горять, дві високі гілчасті

смереки край заснулого саду стоять.

Який же хлібороб щасливий коли із печі на світанку, мов сонце випечене з

млива, ми хліба беремо буханку.

Коли місяць запріг небо, засіяне зорями, й сошником своїм землю орав, наша

сотня стояла дозорами біля чорної смуги Дніпра.

Хто не має крил, той не злетить у піднебесся.

Угорі озвалися журавлі, що взяли літо на крила і летіли з ними в далекий вирій.

Хто ж не знає, що в кожному українському обійсті має рости ружа й шавлія,

любисток і м’ята, чорнобривці й нагідки.

На Україні вірили, що поле після битви навесні вкривається маками.

Мабуть, ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити

в узорах красу рідної природи свої переживання та відчуття.

Навесні 1904 року Соломія Крушельницька блискуче виступила при

тріумфальному відродженні „Мадам Баттерфляй” Пуччіні в Італії, хоча кількома місяцями раніше ця опера зазнала гучного провалу.

Пуччіні до кінця життя пам’ятав, як Соломія Крушельницька захистила й

відстояла в артистичному світі його оперу, знехтувану вимогливою й безкомпромісною італійською публікою.

Звісно, матеріальні, душевні, духовні блага приносять задоволення, проте людина сама робить себе щасливою.

Виграючи розмаїттям кольорів на блакитному небосхилі, веселка в усі часи не

давала спокою людській уяві.

Про веселку складали легенди, її наділяли дивовижними властивостями.

У скандинавських міфах веселку вважали мостом, який сполучає небо й землю.

Пройшла гроза, і ніч промчала.

У небі нерухомо стояли яструби, розпластавши свої крила й непорушно

втупивши очі свої в траву.

Самі тільки коні, ховаючись у диких рослинах, як у лісі, толочили їх.

Уся поверхня землі була така гарна, немов зелено-золотий океан, по якому

бризнули мільйони різних квітів.

Крізь тонкі стебла трави прозирали голубі, сині й фіолетові волошки, жовтий

дрок вискакував догори своєю пірамідальною верхівкою, біла кашка зонтикоподібними шапками рябіла на поверхні, занесений бозна-звідки колос пшениці наливався в гущині.

Уже горіли мохнатими й червоними, як жар, шапками будяки, дихаючи солодким медвяним душком.

Розпарений нічною задухою, гостро й нудливо пах болиголов, який то тут, то

там здіймався вище за всіх на своєму товстому й породньому стовбурі, увінчаному тоненькими, схожими на віття кропу гіллячками.

Близькість річки відчувалася особливо виразно не тільки по тому свіжому

холодному повітрі, яким віяло з очеретів, а й по щедрій росі на травах, яка бризкала людям на руки й на ноги світлими льодяними краплями, по таємничості звуків, властивих для кожного приріччя: тихому бульканні, короткому раптовому плюскоту, якомусь шарудінні, схожому на чиїсь хитрі кроки.

Долиною повилася річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву.

Ні пером не списати, ні словом не сказати тієї несподіваної краси, якою до нас

усміхалася долина.

Над нею швидко розметані хмари, важко позбутися відчуття, що будова не

рухається й не пливе кудись за Дніпро.

Той, хто потрапив на Хрещатик, стає ніби іншою людиною.

Вишивка – це вид мистецтва, що виник давно.

Знайомство Соломії з Пуччіні переросло в щиру дружбу, яка тривала довгі роки.

Тільки українська держава, у якій пануватиме національна ідея, дасть нашому

народові світлу будущину й невмирущість.

Ці прості істини, як і перші уроки про землю-годувальницю, яку треба любити й

шанувати, про хліб насущний, почув я вперше від сого дідуся.

У мові, що постійно змінюється, збагачується, удосконалюється залежно від

життя її носіїв, відбито екологію етносу, його культуру, побут, звичаї.

Людина вибудувала з минулого в прийдешнє золотий міст, яким спішать у серця посланці людяності й любові – викупані в пелюстках квіту та в пробудженнях росяного ранку слова.

Ходім зараз до матері, хай вона втішиться, що має таку добру дитину.

вікно, яке блимало світлом каганця.

як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

незважаючи на те, що дощ періщив стіною.

так що всі намагалися йти тихіше.

Блакитне море збурених гір облягло Івана широким колом, і здавалося, що

безконечні сині вали йдуть на нього, готові впасти йому до ніг.

Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє.

Якби мої думи німії та піснею стали без слова, вони б тоді більше сказали, ніж вся моя довга розмова.

Козацькі пісні – це пісні, що їх склав український народ.