Складнопідрядне речення

Пройшла гроза, і ніч промчала.

Виграючи розмаїттям кольорів на блакитному небосхилі, веселка в усі часи не давала спокою людській уяві.

Про веселку складали легенди, її наділяли дивовижними властивостями.

У скандинавських міфах веселку вважали мостом, який сполучає небо й землю.

Скільки зір у високому небі, стільки співів у серце моїм.

Сказати мусить кожен з нас, чи вірний син.

Щоб усе знати, треба багато читати.

Слава народу, що йде у віках велетня сміливим кроком.

Нема для вчителя більшого щастя, ніж чути про своїх учнів тільки добре слово.

Хто винен з них, судить не нам.

Як батька покинеш, то й сам пропадеш.

Щоб жить, ні в кого права не питаюсь.

коли почало сходити золоте сонце.

що давно обріс цікавими легендами.

аби до вечора повернутися додому.

хоч нас умовляли цього не робити.

Я вигадував якусь нісенітницю, бо мені тоді нічого не снилося.

Біда навчить, кому подати руку і від кого прийняти чесний хліб.

Серед людей її покоління, що стали на боротьбу, майже не було слабкодухих.

Слова не підкажуть, як жити завтра. 

оскільки клей наносили нерівномірно.

бо створене власними руками дороге.

хоч ніхто й не сподівався на перемогу.

як кожен з нас і планував.

Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думки і пісні мої.

Цілую руки, що крутили жорна у переддень космічної доби.

Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.

Лиш той герой, хто першим кроком осяг незвідані путі.

Сумую знов за невідомим, що завжди манить далиною.

Хоч була рання весна, але надворі було вже гаряче.

Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту.

Той, хто багато знає, заслуговує на повагу.

Хто не має крил, той не злетить у піднебесся.

Угорі озвалися журавлі, що взяли літо на крила й летіли з ним у далекий вирій.

Дарма, що серце чує гострий біль я прагну знов у шторми, й дальні рейси.

В небосхил задивившись далекий, де задумливо зорі горять, дві високі гілчасті смереки край заснулого саду стоять.

Ні, певно, ти поліг в курганах, бо ти не міг би буть в кайданах.

Везли, щоб там в краях холодних згноїти велетнів народних.

То колють коней шаблями в морди і під боки, щоб роз'ярить.

Веди мене мерщій —я смерть вже чую.

Дівчата співають, бо ж хлопці танцюють.

… прийшла, щоб …

 … напишу, якщо …

… працював, хоч і …  

 … зіщулився, бо …

Коней пустили на прибережні луки, яких ніколи не торкалася коса.

А де нема любові і страждання, там не живе, не б´ється і життя…

Чому ж стоїш без руху ти, коли весь світ співає?

Оддалік, де жита вигнались на рівнинах, плив комбайн.

Коли за все візьмешся, то нічого не зробиш.

Доки дійде сонце — роса очі виїсть.