Складнопідрядне речення

Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають бути привиди.

Якщо говорити про кольорову гаму в складанні букета, то тут існують деякі

правила.

Як вершини Гімалаїв велично підносяться на тисячі метрів, так ясно й чітко

Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом.

Я сідаю на дві години набивати порожні гільзи, і це фактично є вже початок полювання.

То пролетить березовий листочок, то пробіжить невидимий їжак.

Людство давно і всерйоз задумується над тим, як обмежити свій вплив на природу .

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

 Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила.

Дніпро спокійно шумить і реве, і хвиля берег миє.

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний.

Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука.

Ручки туго позатягувані у блискучі печатки, так що і пальців зігнути не можна.

І жодної миті не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить.

За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродять серпень по землі моїй.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Вода стояла на луках, скільки бачило око.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Я обов’язково зателефоную, коли повернеться тато.

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

Настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас, було.

Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.

Настане час, коли на кордонах люди сіятимуть хліб!

Та не злічить віків, що встигли вже пройти.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався.

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

І коли я по рідній стежинці в отчий дім повертаю здаля, зустрічають мене чорнобривці і сміється батьківська земля.

Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді давайте краще першу частину кінокартини почнемо з пісні.

Уже зоря золоторога, де полинами зацвіло, кладе на огненні пороги своє сивіюче крило.

День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві.

бо давно хочемо побачити нові ліхтарі.

якщо буде сонячна погода.

який недавно облагородили.

так що побуваємо і в зоопарку.

де мали грати у футбол.

хоча не домовлялися про зустріч.

бо засумували за нею.

у якій провчилися 10 років.

…бо чекає зимових холодів.

…тому що хмари закрили сонечко.

…коли потекли з нього ниточки осіннього дощу.

…немов скинуло із себе синяву.

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

так що обов’язково відвідаємо Поділ.

щоб краще дізнатися про історію столиці.

бо була щаслива пора.

щоб не втратити радості в житті.

хоча воно швидко промайнуло.

доки буду топтати ряст.

незважаючи на погану погоду.

щоб відвідати ботанічний сад.

тому що були вихідні дні.

через задушливі дні в Києві.

бо були вони щасливими.

щоб ненадовго повернутися назад.

хоч і швидко вони промайнули.

доки буду жити

 і тепер стало дуже затишно.

 незважаючи на їхню вартість.

 дарма що темного кольору.

 бо було незручно читати.

щойно трапляється така нагода.

 оскільки він є найбільшим у Сімферополі.

 щоб помилуватися рідкісними сортами троянд.

тому що в ньому з'явилась алея білих троянд.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами.

щоб сховатися від пекучого сонця.

коли настане слушна мить.

якщо наполягатимуть друзі.

як велить чисте сумління.

про що мовчить більшість.

Олесь, який плив поруч, допоміг мені вийти на берег.

Подвір"я затінює крислата яблуня, що росте під хатою.

Огірок, що зжовк на сонці, був дуже смачний.

Пасічник дав скуштувати меду, що пахнув липою.

Сергій був дуже задоволений, що поборов своє хвилювання.

Коли згадую улюблені пісні, ноги самі пускаються в танок.

Треба бути обережним, якщо не хочеш потрапити в халепу.

Лиш ми вирушили в дорогу, став накрапати дрібненький дощик.

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

бо вже скучили за рідним містом.

щоб краще дізнатися історію столиці.