Складнопідрядне речення. Види складнопідрядних речень

В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає.

Обрій почала огортати все густіша і густіша темрява, і небо стало схожим на синьку, густо  розведену в воді.

Подихав свіжий вітерець; по ставку плигали маленькі хвильки і сріблом блищали на сонці.

Ми знали велике озеро,  там щороку  гуси зупинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок із пожовклим листям.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

За гречками, в долині,  де ніжним плетивом ткався сивий туман, показалось село.

Де праця, там і пісня.

Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь –якої теорії, є всесильний час.

Ріка в бігу аж до самісінького моря прозора вся, хоч з берегів і каламуть.

Якщо ви любите пісні, запрошуйте у гості птаство.

Де мало слів, там більше правди.

Що вище піднімались, то ставало холодніше.

А я люблю, як у вечірній час сопілка заспіває переливна.

Для чого слів нема людських, часом можна висловить пейзажем те.  

Зібралися діти на тому ж високому березі над Дніпром, звідки видно і димарі , і цегельні, і місто, і пристань.

Зібралися діти, на тому ж високому березі над Дніпром – звідки видно і димарі, і цегельні, і  місто, і пристань.

Зібралися діти, на тому ж високому березі над Дніпром  звідки видно і  димарі, і цегельні,  і місто, і пристань.

Бліде небо мигтить зірами до блакиті, що оповила степову далечінь.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Люблю слухати, як гудуть бджоли.

Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.

Де щастя упало, там і приятелів мало.

І неначе ще й досі я чув, як в акаціях вітер шумить.

Хмари пливли низько над землею, можна було сподіватися на дощ.

Там дуже мальовнича місцевість: дикі гори, тайга.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

 Все зникло, наче в казці: місто, поле, гори, гай!

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Лиш коники в траві сюрчали та марево хилилось до землі.

Немає такого дерева, щоб на нього птахи не сідали.