Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому

Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають бути привиди.

Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом.

Як вершини Гімалаїв велично підносяться на тисячі метрів, так ясно й чітко

звучать слова Реріха, увінчуючи людське життя.

Якщо говорити про кольорову гаму в складанні букета, то тут існують деякі

правила.

Я сідаю на дві години набивати порожні гільзи, і це фактично є вже початок полювання.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Людство давно і всерйоз задумується над тим, як обмежити свій вплив на природу.

То пролетить березовий листочок, то пробіжить невидимий їжак.

Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина.

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний.

Дніпро спокійно шумить і реве, і хвиля берег миє.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила.

Багато бачив я країв, та отчий дім з тополею, мов зіронька, мені світив.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Чернишеві хотілося швидше побачити справжню війну, проте він досі ніде її не знаходив.

Мисливці пливли довго, але спокій комишів нічим не порушувався.

У моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

На заході небо почервоніло й запалали вогнем розкидані легенькі хмарки.

Капітан підвів руку, і машина, уповільнюючи рух, спинилась.

Думається батькові, чи то часом не син пролетів та й розписався тасьмою в небі над рідним вранішнім степом.

Миттю старий одстебнув геть лижви і, наставивши коляку, як спис, гайнув уперед.

У різну пору дня лютневий сніг цвіте по-різному, проте зараз, ополудні, розцвів чи не найяскравіше.

Зоряно над селищами було, а там, десь у степах, хмара заходила і безгрішно ламалися стебла блискавок.

Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється.

Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар, то снігових, то сивих, то блакитних.

Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме.

У моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні.

На краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем та червоніло дрібне добре намисто.

Людина відчуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії.

Варіант, що зберігається в Харківському художньому музеї, за послідовністю

виконання є першим.

Адже хто з них уміє так, як цей професор Яворницький, зазирнути в душу людини.

У літописі йдеться про те, що княгиня Ольга прийняла заповіти християнської віри й жила за її законами.

Поворотним в історії Качанівки був момент, коли її власником став генерал-губернатор Петро Рум’янцев.

Куди серце летить туди й око глядить.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Чи то мій сон чи просто чорна магія чола.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

щоб, аби, якби, проте 

наче, неначе, як, але

якщо, бо, тому що, так що 

якщо, якби, однак, як 

оскільки, бо, тому що, наче

якщо, бо, наче, та 

який, чий, і, як 

немовби, неначе, або, аби