Складне речення. Види складнопідрядних речень

А Сторожа ходить по міському валу, і сови сплять в западинах бійниць.

Б Ще нехай зацвіте ромашка, і всміхнеться засмучена мати.

В І на хуторі, і в гаю все змовкло, все заснуло.

Г Усе в ній біліло: і стеля, і вишиті рушники на стінах.

А Вона відчуває ті місця, з яких сила земна переходить в людину.

Б На дуба-велета, що ріс віки, накинулись вітри шалені з бору.

В Люблю, коли виводить літо останні грози на парад.

Г Від того земля не схолоне у надрах, що вкрита буває густими туманами.

А Щасливий майстер, що з тяжкої брили прекрасну постать висікає вміло.

Б Мороз і вітер були такі пекучі, що люди виходили з хат тільки у невідкладних справах.

В Мені ввижається, що з тих іскорок встають водограї.

Г З'ясовано, що бджола не бачить червоного кольору.

А Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

Б Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

В В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

Г Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають бути привиди.

Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом.

Як вершини Гімалаїв велично підносяться на тисячі метрів, так ясно й чітко

звучать слова Реріха, увінчуючи людське життя.

Якщо говорити про кольорову гаму в складанні букета, то тут існують деякі

правила.

Я сідаю на дві години набивати порожні гільзи, і це фактично є вже початок полювання.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Людство давно і всерйоз задумується над тим, як обмежити свій вплив на природу.

То пролетить березовий листочок, то пробіжить невидимий їжак.

Варіант, що зберігається в Харківському художньому музеї, за послідовністю

виконання є першим.

Адже хто з них уміє так, як цей професор Яворницький, зазирнути в душу людини.

У літописі йдеться про те, що княгиня Ольга прийняла заповіти християнської віри й жила за її законами.

Поворотним в історії Качанівки був момент, коли її власником став генерал-губернатор Петро Рум’янцев.

На краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем та червоніло дрібне добре намисто.

Людина відчуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії.

Я з тих країв , де над Дніпром цвітуть , шумлять гаї.

Будеш , батьку , панувати, поки живуть люди.

Дуже важливо , щоб учням було дороге все створене старшими поколіннями.

Щасливий чудесний край , де навіть вода могла приносити людині статки !

Я дуже щасливий, що мене оточують прекрасні люди.

Де воля родиться, там загиба зневіра.

І хочеться так любить , щоб навіть каміння байдуже захотіло ожити і жить.

Мені здавалося , що я тут відкрив для себе Україну .