Складнопідрядне речення, його будова й засоби зв’язку в ньому Підрядні сполучники й сполучні слова у складнопідрядних реченнях

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила...

Я сідаю на горбок, щоб ключі журавлині зустріти.

Мені чогось сумно й боязно так, що аж серце моє мре.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Не писав я до тебе в останні дні через те, що був у дорозі.

О, як потрібно вміти дорожити безцінним спадком, що дали віки.

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в духмяних пахощах.

Я певен, що кожен творитиме добро.

Тим загибелі нема, кому світять ідеали.

Щоб дух двокрилля не схолов, у мені живуть і гнів, і радість.

Здається, що вже не вмістить людського стогону земля.

А. Життя зриває дні мої, неначе вітер зриває листя.

Б. Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

В. Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Г. От і прощай, літо, бо зима одразу впала на голову.

2

3

4

5

Тільки українська держава, у якій пануватиме національна ідея, дасть нашому

народові світлу будущину й невмирущість.

Ці прості істини, як і перші уроки про землю-годувальницю, яку треба любити й

шанувати, про хліб насущний, почув я вперше від сого дідуся.

У мові, що постійно змінюється, збагачується, удосконалюється залежно від

життя її носіїв, відбито екологію етносу, його культуру, побут, звичаї.

Людина вибудувала з минулого в прийдешнє золотий міст, яким спішать у серця посланці людяності й любові – викупані в пелюстках квіту та в пробудженнях росяного ранку слова.

Ходім зараз до матері, хай вона втішиться, що має таку добру дитину.

Тобі я віддала усе, що мала. (Сполучне слово.) 

І шкода, що осінь моя минає в полях, у дібровах, а не в школі. (Підрядний сполучник.) 

Дізнавшись, що Добриня зник, Янка втратила спокій і сон. (Підрядний сполучник.) 

 Тільки з переказів глухий гомін доходить, що копали цей колодязь колись чумаки. (Сполучне слово.) 

 Мовби, проте, але, як

щоб, ніби, коли б, оскільки

якщо, чи, що, то...то

ледве, також, або, хоча

зате, дарма що, коли

Вона знала, хто був у парку.

Вона сказала, що була вдома.

Грицунь сказав, що він іде найматись .

Сонечко сміється, і радіє небо.

У слові рідному велика сила є, що розбива граніт і золото кує.

Розум без книжки, як птах без крил.

Пахне хлібом земля, що дала мені сонце й крила.