Складнопідрядне речення

Звідси добре було видно поле, смужку зрізаних соняшників під горою і ліс, що вже починав жевріти.

І ще ви говорили, Надіє Петрівно, що звірів слід оберігати.

Йому думалося, що сьогодні у їхній хаті не світитиметься.

Далеко в піщаних неродючих степах вовк надибав на полігон і наче відчув, що тут йому буде спокій.

Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно ласують.

Листя на дубах-нелинях по різьблених краях узялось густішим інеєм, а тому здається, наче припудрений снігом багрець листка вставлено в різьблену пухову рамочку-облямівочку.

Щоранку Миколка вибігав у садок подивитись, як там росте трава.

Самі слова на голос навертались, як сльози навертаються на очі.

Лише по незначних прикладах можна вгадати, де цвіла та чи інша рослина.

Клапоть туману зачепився за городні ворота і не знає, куди податися.

І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня.

Грамоту чи то прочитано, чи то просто викрадено непрочитаною і привезено туди, де б її могли прочитати.

Навалили такі могутні сліпі сніги, що навіть він, Сіроманець, злякався.

Здавалось, що пісня не просто народжується з їхніх грудей, а йде разом з матір'ю та бабою Килиною в одному гурті.

Я й не стямився, як вечір осів на ліси і почав укладати на ніч квіти.

Я не дуже полюбляв роботу біля терниці, бительниці, прядіння, снування, зоління, але дуже любив, як ткалось і вибілювалось полотно.

Він лицар був, дарма що постоли.

Вовк підійшов до води, щоб лизнути її солонини.

Сіроманець добре знав, чим йому ці сніги пахнуть.

Хвойні не скидають свого вбрання на зиму тому, що їхні листочки-хвоїнки випаровують дуже мало води.

Уже, мабуть, молебінь відслужили, бо затужили дзвони, затужили!

Сани розтягувачи похід у довжезну колону, так що голова не бачила хвоста.

Кузьма Осадчий, працюючи, весь час дослухався до того, що робилося внизу.

Я хотів би подивитись, чи не можна і мені десь тут вирити нору?

Абсолютно недопустимо, щоб ці квіти визбирувались на весняні букети для продажу.

Я тільки хотів попросити, щоб він допоміг мені розібратись у книзі.

Хочеться, щоб не було краю безмежному палахкотінню блакиті, вінценосному сяйву сонця.

Мартин Пушкар додому відпустив свій полк Полтавський в п'ятдесятім році, щоб кожен собі добре погостив.

Коли я зупинився перед сценою, хтось мене знизу цапнув за ногу.

Якби мені ти стала за дружину, яка б то радість увійшла в мій дім!

Вже хащі машин були позаду, коли Ліна зненацька вгледіла капітана Дорошенка.

Коли добре випогодилось, Чепіжний поїхав до Сіроманця.

Коли ти маєш чоботи, то ноги тебе несуть, мов пташині крила.

І коли інші ще сплять, він з отарами виходить з кошар у мокрі поля.

Наступила та незручна тиша, коли один мовчить, а другий не говорить.

Я тихенько зашився в куточок, ждучи, коли дядько Себастіян закінчить розмову з людьми.

Чи буде ясно, чи будуть грози, чи прийде часом якась наруга, ти не зіб'єшся в своїй дорозі, не скривдиш жінки, не зрадиш друга (В. Гуртовенко).

Ми дивились довго, як хмаринка тане, як синіє синь, як колише вітер струни павутин (М. Рильський).

Я готовий повірити в царство небесне, бо не хочу, щоб в землю ішли без сліда безіменні, святі, незрівнянно чудесні, горді діти землі, вірні діти труда (В. Симоненко).

Я знала виродка, що цурався жінки, що привела його на світ (І. Вільде).

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена (Д. Павличко).

обставинне умови;

обставинне причини;

обставинне допустове;

обставинне способу і ступеня дії.