Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Безсполучникове речення

різні за значенням, залежать від різних членів головного речення

однакові за значенням і стосуються одного слова головної частини чи всієї головної частини, відповідають на одне й те саме питання

утворюють ланцюг:перша підрядна частина залежить від головної, друга – від першої підрядної, третя – від другої і т. д.

 Будемо слухати з тобою, як степи співають, як шумлять широкі ріки.

Заметемо вогнем любові межі, щоб взяти повно все, що нам належить.

Людина, що володіє вродженим талантом, відчуває найбільше щастя тоді, коли використовує цей талант.

складнопідрядне з однорідною підрядністю

складнопідрядне з неоднорідною підрядністю

складнопідрядне з послідовною підрядністю

складнопідрядне з неоднорідною підрядністю

складнопідрядне з однорідною підрядністю

складнопідрядне з послідовною підрядністю

 Не для вас виливаю ці сльози з журбою, що ніхто їх не бачить нічною добою, коли довго від думок не сплю.

Люблю, коли гриби збирають на свої шапки росу, коли восени гарно червоніє калина й пахнуть опеньки.

 Супротивник, який розкриває ваші помилки, набагато корисніший за друга, що приховує їх..

тільки кома

кома та крапка з комою

тире, двокрапка, кома та крапка з комою

Реве, стогне хуртовина,

Котить верне полем, 

Стоїть Катря серед поля 

Дала сльозам волю. 

Реве стогне хуртовина

Котить верне полем; 

Стоїть Катря серед поля 

Дала сльозам волю. 

Реве, стогне хуртовина,

Котить, верне полем; 

Стоїть Катря серед поля, 

Дала сльозам волю. 

Запишалася калина тонко в ній співа пташина.

Світає край неба палає.

Помалу імла рідшає яснішає східний край неба обливається широким усміхом світання...

Кричать сови, спить діброва, 

Зіроньки сіяють... 

Заплакала, пішла шляхом, 

В Броварях спочила 

Та синові за гіркого 

Медяник купила. 

Щастя дає друзів, а нещастя їх перевіряє.

 несе тепло, радість, енергію.

 даруючи красу.

люди милуються красою.

 Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

 Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і чорні вікна спалених домів.

 Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

Життя без книг... це хата без вікна.

Я в давню істину увірував глибоко.. найвища мудрість в простоті високій.

Вітер колоски смикнув за вуса...місяць рогом настромивсь на небо.