Складнопідрядне, складносурядне, безсполучникове

Тільки в тих селах, що були близько самої Січі, козаки посилали своїх дітей до січової школи на науку.

Від часу до часу чути було голос сотника, що лунав аж сюди.

Вернувшись на Січ, застали вже козаків, що з походу повернулися.

. Дядько казав, що то він не через туман поблудив, а через нечисту силу.

підмета

додатка

означення

обставини.

Нарешті татарин зачув гомін за лісом і прожогом мчався туди, щоб мерщій до земляків добратися.

Хлопців так зломив сон, що не в силі були сидіти.

Турок вийшов з людьми на вали й показав місця, де копати рови.

Хлоп’ята, дізнавшись від челяді, що приїхали школярі із Січі, трохи не попадали з воза.

Івась не знав, що з радощів робити.

Хлопчик був так знеможений, що, мов неживий, лежав під вербою в холоді із заплющеними очима.

Один керманич, що хотів веслом здержати пором, утратив рівновагу і пірнув у воду.

Пором захитався так, що московські посли аж попадали.

Хлопці всю ніч перекликалися, щоб не заснути.

Самі татари боялись погоні і тому втікали щосили до свого табору, щоб чимшвидше забрати своїх коней та й утекти.

Люди йшли, щоб сюди більше не вертатися.

Дозорці дали знак, щоб веслярі рух весел припинили.

Молодіжні громади – традиційні об’єднання молоді, що організовувалися за статево-віковою ознакою і діяли на засадах норм громадського життя. 

Складалися вони з неодруженої молоді – парубків і дівчат, котрі досягнули повноліття й утворювали самостійні товариства. 

Соціально організованими були й дівочі громади, хоча й не мали виборної «старшини».

Повноправними членами громади дівчата ставали в 15-16 років, коли починали ходити на вечорниці. 

Дівча, яке вступало до громади, прохало когось із старших членів бути її приятелькою. 

Якщо раніше парубок, будучи підлітком, займався дрібними хатніми справами, слухав накази братів, то відтепер він виконував традиційно чоловічі роботи .

Татари бігли, мов нетлі летіли до світла.

У селі всіх огорнув смуток, мов градова хмара.

Хлопці так зжилися, мов рідні брати.

Бранці, бачачи свою загибель, боронилися, мов леви.

Хлопці стрепенулися, наче з чарівного сну прокинулися.

Татари підступили під вал так, що їх з лука не можна було досягти.

Тарас був такий охлялий, що ледве ноги волік.

Вози розміщували колом так, що один стояв коло другого.

Тарас рвонувся так сильно, що обшивка від сорочки геть відірвалася.

Хлопці порозміщувалися так, що кожний держав свого коня за поводи і куняв.

1в 2д 3б 4г 5а

1в 2д 3г 4а 5б

1в 2б 3г 4а 5д

1в 2д 3а 4б 5г

1в 2д 3б 4а 5г

Є почуття такі прозорі, що, коли б з них відлити зорі, вони б світились 

Здавалося, що кущ барвінку і взимку зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя .

Сонце уже стояло в полудні і припікало так, що, поки вийшли за вал у поле, добряче впріли і потомилися 

Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися. 

Голова видалась неймовірно важкою, бо, коли захотів озирнутися, то йому було несила повернути її 

Андрій знає, що, відколи пан прогнав Гудзя, злидні ще гірше його обсіли

Ранок переходить у такий прозорий день, що, якби хтось уважний глянув на небеса, то побачив би там і зорі, і янгола, який летить із заходу на схід назустріч сонцю. 

Брід пішов туди, де непокоїлася вода, де глухо стогнали припнуті човни і де з чийогось весла скапували чи то краплини води, чи то краплини часу 

Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом

Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким

Науковці ґрунтовно дослідили твори давньоруського епосу та західнослов’янських переказів, для того щоб повно відтворити історичний портрет полянського князя Кия 

Науковці ґрунтовно дослідили твори давньоруського епосу та західнослов’янських переказів для того, щоб повно відтворити історичний портрет полянського князя Кия.

Для того щоб написати писанку, треба мати не лише вмілі руки, а й чутливу до краси душу 

Незважаючи на те що більшість поезій написано Тарасом Шевченком поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра 

Після того, як помер чоловік, княгиня Ольга вела стримане й доброчесне життя, відмовляючись удруге вийти заміж 

Унаслідок того що княгиня Ольга отримала благословення від Патріарха, вона стала взірцем сповідування істинної віри для численних своїх підданих 

Після того як закінчувалися жнива, женчики плели вінок із колосся, одягали його на вродливу дівчину і з піснями йшли до господаря 

Незважаючи на те що національний характер не є сумою характерів окремих людей, духовне здоров’я нації цілком залежить від здоров’я кожної особистості .

Незважаючи на те, що національний характер не є сумою характерів окремих людей, духовне здоров’я нації цілком залежить від здоров’я кожної особистості 

Андрій був такий знеможений, що йому аж дух спирало. 

Аж ось почувся розлучний хлоп’ячий крик так, що усі замовкли відразу.

Вереск і гамір були такими страшними, що аж у вухах лящало.

Трохим був такий сумний, що втратив усю волю, почував себе безпорадним, мов дитина.

Долом було повно снігу, так що не можна була зміркувати про перехід на інший бік.

Тарас був такий сумний, що не привітався з козаками.

У хлопця затремтів голос так, що й говорити далі нездужав. 

Треба було поводитися тихо, бо вже можна було стрінути татарських чабанів

Хоч як небезпечно лишатися в чужому краю, неможливо було йти серед ночі далі.

Отаман перехрестився і всі козаки поскидали шапки й почали хреститися 

Перша друкована книга в Україні з’явиться майже через півтисячоліття і надрукує її славетний Іван Федоров 

У високім небі зійшла вечірня зоря й місяць сповістив свої права в земному володіння 

Старий більше не говорив нічого і люди більше нічого не питали 

Відсунулися засуви і важкі ворота відчинилися навстіж

Іноді вітер усе-таки нишпорив своєю довгою рукою в жару і тоді з ями зводився жовто-червоний хвіст 

Найменший шелест або стук і моє серце падає і завмирає 

Аж над самим вечором усі замовкло і люди пішли вечеряти

Аж десь близько опівночі за валами села почувся тихий гомін а опісля тричі закричав пугач 

Отаман перехрестився і всі козаки поскидали шапки й почали хреститися 

Там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки

 Великі білі вівчарки скачуть на задніх лапах і скаче на них довга кудлата вовна

Ось скоро буде зовсім тепло і вона з Тарасом піде до лісу.

Вершники поприлягали до коней і їх не було видно

Люди обтирали спітнілі лиця і дихали важко.

Треба було добратися до села і з-поза валів допомагати оборонцям.

Вітерець розганяє білі хмарки і цілі потоки синяви заливають світ.

Сині потоки лилися і річка кипіла під вітром 

Татари чіплялися кущів тернини та шипшини кривавили собі руки і дерлися вгору 

Чорна хмара геть заслонила сонце, а далі впала великою плахтою на землю.

Хмари йшли не дуже-то високо, а з них виходило якесь шелестіння, нікому невідоме досі.

Навідувалися до Тараса угодники, та це дуже його стомлювало.

Сарана миттю пожерла все, лишаючи за собою чорну землю, та почала розлазитися на всі боки.

Стремена били коня по боках, і він мчав, аж дух випирало

Минула осінь від хурделила зима настала бентежна пора рясту 

Пора пройде інша прийде 

Осінь схожа на старість дух прожитого більш владно колишеться над нею, аніж теперішній день.

Стоїть мертва хата не скапує сльозою прикута залізом до журавля баддя не скрипнуть розчинені ворота. 

Михайло ступив крок до вікна Марина рвучко стала насупроти нього.

Над вулицями спинаються в небо високі ясени у вікна її заглядають безсонні рожі й зорі.

День склав свої крила вечір підняв чорні й послав на землю сон. 

Він добре знає село й досі не отямилося від страху.

Сплеснув зойк, сплеснуло весло відштовхнувся берег з очей скапнула сльоза з весла – краплина часу.

Високо піднімешся звисока впадеш.

У підсинену провулкову білосніжність поступово вливається рожеве світло широкої вулиці скоро скінчиться провулок.

Переселяв я рій так розкопавши джмелине гніздо, перекладав джмелині стільники разом із мохом у невеликий дерев’яний ящик і ставив його на місці розкопаного гнізда.

Побілів і потеплішав пісок з кущів спала роса.

Цокотять у траві коники пахне гарячим полем 

Мова – наша зброя, якою ми служимо народові, що нас народив, вигодував, виховав. 

Життя карає неодмінно за кожен гріх, за хибний крок, поки збагнеш, що не година, а все життя – один урок. 

Коли людині є що сказати, вона виллє з глибини власної душі все те, що має, на папір або полотно. 

Хіба не вірите, що скоро день засвіте, що сонце наше вже з-за обрію встає... 

Усіх, хто живе в Україні, має об'єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати. 

Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? 

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина.

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу.

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний. 

Перемелеться лихо добро буде

Вовка боятися в ліс не ходити. 

Раніше встанеш більше діла зробиш. 

Сказано велика птиця горобець. 

Любиш їздити люби й сани возити.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю. 

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли із Сіроманцем.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.

… і води – цих першооснов життя.

… яке яскраво світить високо в небі.

... як квітка без води.

… тому що все живе загине.

… а людина – без щастя.

Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.

День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

Здалося, що якийсь чарівник, як у казці, позолотив дерева.

...незважаючи на погану погоду.

...щоб відвідати ботанічний сад.

... тому що були вихідні дні.

...через задушливі дні в Києві.

...так що відпочинок був цікавий.

...залишивши на ній неприкриті плями.

...дарма що була середина жовтня.

...а вечір видався дивовижно теплим.

... так що вийти на футбольне поле ми не змогли.

...і перетворив галявину на строкатий візерунок.

... коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

... кидаю всі невідкладні справи та йду в поля далекі.

... у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

... час пробудження природи від тривалого зимового сну.

... ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

1

2

3

4

5

Поплив би я на той бік човна не дають.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

Сонце впало на сизу хмару обрій полум’ям запалав.

А вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Мені снилось мельник я у старому млині.

...і химерно розмальованими лавками.

...де розрослися невідомі екзотичні квіти.

.. ніби там попрацював ландшафтний дизайнер.

... адже ми змагалися за звання найкращого садівника.

... а під’їзди – дзеркалами та квітами у вазонах.

1д 2а 3б 4в

1д 2а 3г 4б

1д 2а 3г 4в

1д 2а 3в 4б

1д 2в 3б 4а

Я у думках до мами пригорнулась і стало гарно й затишно мені.

Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні.

Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло якось враз.

Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулись вві сні. 

Теплий погляд весни найперше зупинився на снігах і осіли сніги.

Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Тут кажуть уночі горять вогні болотні чи світяться корчі зотлілі до трухи.

Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло. 

Ну хто не грав його і хто не слухав?

Десь коні ржуть і глухо грають сурми.

У полі сонце і в селі все залито гарячим сяйвом.

Без Слова немає обнови і часу мертвіє відлік.

Вже червоніють помідори і ходить осінь по траві.

На небі з хмар творилися темні хащі лісів і в їхньому русі й розвої вчувалась хода весни.

Тільки синиці посвистують та інколи прошелестить угорі невидима гайвороняча зграя.

А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ.

Уже вся долина й гори блищать вогнями і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня.

Від лісу тягло свіжим настоєм живиці та долітали лункі удари сокири

Знову яблуні цвітуть і лунає знайомий мотив.

Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Під стріху вигнався соняшник і кручені паничі по ньому в'ються.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець. 

Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

І наперед не треба ворожити і зa минулим плакати не варт.

Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу. 

Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть.

Танула сиза мла й у первісній величі сходило сонце.

Гроза пройшла і грім ударив десь збоку.

Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

А вже весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.

А літо йде полями і гаями і вітер віє і цвіте блакить.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.