Складнопідрядні речення

Усіх, хто живе в Україні, має об’єднувати в суспільство українська мова, котру треба знати (Б. Олійник).

 Скажи мені, всесильна мово, з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя? (С. Марченко).

 Повінь добрих почуттів затоплює вчителя, коли він чує, як довірливо тулиться до нього дитина (М. Стельмах).

Хоч проживи сто і двісті років, Київ пізнати повністю неможливо, бо в кожного він свій, особливий, самобутній, неповторний (П. Загребельний).

Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу (М. Стельмах).

1

2

3

4

5

 Я люблю щоб сонце гріло щоб гукали скрізь громи щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

Події що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку тепер уже здавалися не химерою а неминучою дійсністю.

 Ми працю любимо що в творчість перейшла і музику палку що ніжно серце тисне.

 Так буває лише ранньої весни коли пробуджується степ і розімліла від сонця земля сповнюється чарами материнства.

так

ні

Як неприємно, коли баба клене або коли довго йде дощ і не вщухає (О.Довженко).

Я дуже щасливий, що стрічаюсь з ним тут, на просторі, де ніхто не затулить його обличчя... (М.Коцюбинський).

 Здезорієнтовані пасажири відчувають, що щось не гаразд, що щось у світі чудне діється... (Іван Багряний).

 Образ, над яким працювала невсипуче з розгорілими щоками, яким була перейнята до глибини душі, була велика копія образу Корреджо "Віроломна" (О.Кобилянська).

 [ ], (яка ), і (яка ).

 [ ], (яка ) і (яку ).

 [ ], [ ], і [ ].

Здавалось морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря підняла їх з дня щоб кинуть на землю та заллять світ 

 Приємно, коли позіхає дід і коли дзвонять до вечерні літом.

Дід Захарко був коваль, хоч я ніколи не бачив аби він щось кував

 Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег (М.Коцюбинський).

Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу (Іван Багряний).

Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко (О.Кобилянська).

 Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало (О.Довженко).

 [...], [...], (...), (...), (...)

[...], [...], (...), (...)

 (...), [...], (...), (...)

 [...], (...), (...), (...)

Тільки коли ми досягаємо мети, ми вирішуємо, що шлях був правильний (П. Валері).

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне (М. Рильський).

 Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш що в ній щось є не земне, а небесне (М. Коцюбинський).

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати (Л. Костенко).

СПР з'ясувальне

СПР означальне

СПР обставинне місця

 СПР обставинне часу

 СПР обставинне наслідку

 три підрядні частини поєднані послідовною підрядністю

 дві підрядні частини поєднані однорідною підрядністю

три підрядні частини поєднані однорідною підрядністю

три підрядні частини, дві з яких поєднані однорідною підрядністю, одна - неоднорідною