Складнопідрядні речення

За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа.

І жодної миті не можна повернути, щоб заново, по-іншому прожить.

Ручки туго позатягувані у блискучі печатки, так що і пальців зігнути не можна.

Там, де Дніпро гримить і лине, уже поставила турбіни міцна робочого рука.

Ми знали велике озеро, де щороку гуси восени спинялися й жили тижнів зо два, а то й більше.

А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло золото-зеленим вогнем і стало прозорим.

Смереки так тісно збилися в купу, що трудно було пролазить між їх шершавими пнями.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумленому мареві.

Лани зеленого збіжжя, що саме красувалося в той час, дрімали тихої ночі.

За все, що взяв од пирога життя, платити доведеться по рахунку.

Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродять серпень по землі моїй.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

Вода стояла на луках, скільки бачило око.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді.

Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.

Біля осокорів, де він зустрів свою долю, загримів гарматний грім.

А там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Я обов’язково зателефоную, коли повернеться тато.

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

Настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас було.

Та не злічить віків, що встигли вже пройти.

Настане час, коли на кордонах люди сіятимуть хліб!

Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві.

Уже зоря золоторога, де полинами зацвіло, кладе на огненні пороги своє сивіюче крило.

Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді давайте краще першу частину кінокартини почнемо з пісні.

І коли я по рідній стежинці в отчий дім повертаю здаля, зустрічають мене чорнобривці і сміється батьківська земля.

Погода стояла сонячна, так що шибки на вікнах миготіли.

Грім розмахнувся і вдарив так, що здригнулась бджола.

Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки.

Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині.