Складнопідрядні речення з кількома підрядними

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.

Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду.

Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну й життя.

Мене одразу ж потягло наперед, бо позаду, за головами дорослих, нічого не було видно.

Старий солдат, він добре знає, як багато часом ховається за цим усталеним висловом і скільки важить для людини її обов'язок.

Я люблю тебе іншу, коли ти бунтуєш, коли гнівом під кручі клекоче Дніпро, коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш, і несеш од криниці вагоме відро.

Скільки б не судилося страждати, все одно благословлю завжди день, коли мене родила мати для життя, для щастя, для біди.

І хоч про все те знаємо з газети, любов до тебе все-таки лелієм, бо нам приємно знать, поете, що ми й самі писати так умієм.

Здається, само небо якби упало на наші плечі, не було б таке тяжке, як та неправда та наруга, котру ми терпимо від кожного!

І хто тільки не бачив, як вони з поля повернули в гай, усяке зараз домислялось, куди вони простують.

Коли б усі одурені прозріли, коли б усі убиті ожили, то небо, від прокльонів посіріле, напевне б, репнуло від сорому й хули.

Щасливим був я двічі: як на сіні мене віз батько в присмерки осінні і як відчув, що в мене в серці є те, що належить тільки батьківщині.

О, не забудьте, люди, своїх братів, що нині неживі, що руйнували світ тиранства і олуди і нищили в'язниці вікові.

Епохо, дай мені завзяття на кожен день, на кожну мить, щоб міг нащадкам розказать я про те, як ми навчились жить.

Хто тебе любов'ю обікраде, хто твої турботи обмине, хай того земне тяжіння зрадить і з прокляттям безвість проковтне!

Далеко там, де видно світу днище, де світить у тополях кладовище, мій зір літає, наче гордий птах, та опускається все нижче й нижче.

Ті, хто знаходять підкову, ніколи не думають про того, хто її загубив.

Ми живемо в той час, коли високо цінують освічених та ініціативних людей, бо в суспільстві споживачів їх стає все менше.

Через одчинені двері примітила, як марево грає над вербами, над городами, як білі хмари пливуть по небі.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки, коли рида од щастя соловей і заглядає сонце під повіки у тишині задуманих алей.

Складнопідрядне речення з двома підрядними, зв'язаними однорідною підрядністю

Складнопідрядне речення з двома підрядними, зв'язаними неоднорідною підрядністю

Складнопідрядне речення з двома підрядними, зв'язаними послідовною підрядністю

Складнопідрядне речення з одним підрядним