Складнопідрядні речення з кількома підрядними

 Я не дуже полюбляв роботу біля терниці, бительниці, прядіння, снування, зоління, але дуже любив дивитись, як ткалось і вибілювалось полотно. (Підрядна з’ясувальна.) 

 Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно ласують. (Підрядна з’ясувальна.) 

Навколо стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнив’я. (Підрядна означальна)

 Самі слова на голос навертались, як сльози навертаються на очі. (Підрядна означальна.) 

Зрештою вона знайшла в скрині те, що шукала, і, хутенько поскладавши зжужмане своє багатство, зачинила віко. 

 Опівдні, коли сонце стало посеред неба пастухи простелили в тіні дерев свитки, прилягли на них. 

 Лише ті, хто не хотів обтяжувати себе сім’ями та молодь постійно жили в Січі. 

Калнишевський, коли я був при ньому вже мав років під сімдесят. 

Ярослав заніс був руки, щоб ляснути в долоні, але стримався. Митрополит наполягав на тому, щоб ставити церкву на освячених підвалинах. 

  Яка журба тобі, що я поїду на чужину з розбитим серцем? У цім місці річка, що взагалі текла, крутячись та петляючи між хребтами, робила круте коліно. 

 А я ж як в’язень, що на час короткий з темниці вирвався і має часу ждати. Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину. 

 І все ж тобі не загасити світла, що з тьми віків та через стільки бур проніс народ, відважний та свобідний. І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався Їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня. 

Дізнавшись, що Добриня зник, Янка втратила спокій і сон. (Підрядний сполучник.) 

 Тобі я віддала усе, що мала. (Сполучне слово.) 

  Тільки з переказів глухий гомін доходить, що копали цей колодязь колись чумаки. (Сполучне слово.) 

І шкода, що осінь моя минає в полях, у дібровах, а не в школі. (Підрядний сполучник.) 

Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця. 

 Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися. 

 Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега. 

 Крім цмину піскового на Україні ще поширені цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин запашний

Хотів шукати Марічку, але не знав, у який бік іти, бо не помітив, куди вона зникла. (П’ять підрядних частин.) 

Не знав, що там, під ним, але чув холод і зловісне дихання безодні, яка одкривала на нього свою ненажерливу пащу. (Чотири підрядні частини.) 

 А коли надійшла ніч і чорні гори блимнули світлом самотніх осель, Іван почув, що сили ворожі сильніші за нього, що він уже поліг у боротьбі. (Чотири підрядні частини.) 

 Але ліс наливала така глибока тиша, що шелестіння сухих гіллячок, об які терся плечем, здавалось йому голосним лускотом пня, що валився, стятий сокирою в лісі. (Чотири підрядні частини.) 

 п’ять 

чотири 

три 

дві 

Але, розгадавши цю загадку, він і пальцем не поворухнув, щоб розшукати якогось там Добриню, якого хтось із його людей або вже відправив на той світ, або заховав так, що і вдень зі свічкою не знайдеш. 

 Міг би розказати і про русалок, що гарної днини виходять з води на берег, щоб співати пісень, вигадувати байки і молитви. 

 Мене одразу записали до хору, яким керував неймовірно лихий, злючий диригент, який бив різками без будь-якої причини. 

Коли вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне. 

[ ], ( ), [ ], ( ), ( ). 

( ), [ ], ( ), [ ], ( ). 

( ), ( ), [ ], ( ), ( ). 

 ( ), [ ], ( ), ( ). 

Коли збігти на могилу, на саму вершину цього покритого сивими травами глобуса, то звідси видно, як степ маревіє на південь. 

 Я беру з татових рук полив’яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далі житами та пшеницями, та вівсами біжу на долинку де так принадно вимлівають на сонці підкучерявлені верби і стихенька полискує під ногами волога земля. 

 Він чув, що коло нього Марічка і знав що Марічки нема на світі, що се хтось інший веде його у безвісті, щоб там загубити. 

І десь в ті дні несміло, випадково, хоч я вже й пісню склала не одну печаль моя торкнула перше слово, як той кобзар торкав свою струну. 

Я люблю гуляти, де шепочуть верби, де співають птиці в сонній вишині.

 А може назва пов’язана зі стародавнім слов’янським повір’ям, яке говорить, що , поклавши на ніч під голову сон-траву, побачиш своє майбутнє. Фільм

 Він навіть допускав, що смерд сидить у князівському порубі, бо, якщо його схопила княжа сторожа, то запроторила тільки туди. 

 Я знав, що здобуті знання допоможуть мені вступити до університету, що колись я зможу пояснити цю тему своїм дітям

 Барвінок вився понад тином, який оточував Наталчине подвір'я, що примостилося на околиці села.

А сонячне проміння згасало над горою, де була пасіка, що нею опікувався дід Панас.

 Коли я виглянув з-за скелі, то побачив, що це була русалка.

 Вона сміялася, ніби дзвеніли тисячі дзвіночків, ніби розливалася ніжна солов'їна пісня.