Складнопідрядні речення з кількома підрядними

 Я не дуже полюбляв роботу біля терниці, бительниці, прядіння, снування, зоління, але дуже любив дивитись, як ткалось і вибілювалось полотно. (Підрядна з’ясувальна.) 

 Мені чути, як коні похрумкують молодою травицею, поволеньки, вдячно ласують. (Підрядна з’ясувальна.) 

Навколо стояла така тиша, що чути було золотий дзвін переджнив’я. (Підрядна міри і ступеню.)

 Самі слова на голос навертались, як сльози навертаються на очі. (Підрядна означальна.) 

Зрештою вона знайшла в скрині те, що шукала, і, хутенько поскладавши зжужмане своє багатство, зачинила віко. 

 Опівдні, коли сонце стало посеред неба пастухи простелили в тіні дерев свитки, прилягли на них. 

 Лише ті, хто не хотів обтяжувати себе сім’ями та молодь постійно жили в Січі. 

Калнишевський, коли я був при ньому вже мав років під сімдесят. 

Ярослав заніс був руки, щоб ляснути в долоні, але стримався. Митрополит наполягав на тому, щоб ставити церкву на освячених підвалинах. 

  Яка журба тобі, що я поїду на чужину з розбитим серцем? У цім місці річка, що взагалі текла, крутячись та петляючи між хребтами, робила круте коліно. 

 А я ж як в’язень, що на час короткий з темниці вирвався і має часу ждати. Раптом Сашко відчув, що хтось дивиться йому в спину. 

 І все ж тобі не загасити світла, що з тьми віків та через стільки бур проніс народ, відважний та свобідний. І справді, з кутка, де блищали очі, вибрався Їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня. 

Дізнавшись, що Добриня зник, Янка втратила спокій і сон. (Підрядний сполучник.) 

 Тобі я віддала усе, що мала. (Сполучне слово.) 

  Тільки з переказів глухий гомін доходить, що копали цей колодязь колись чумаки. (Сполучне слово.) 

І шкода, що осінь моя минає в полях, у дібровах, а не в школі. (Підрядний сполучник.) 

Розчарування від звістки, що хтось уже отаборився в Холодній Балці, засмутило зовсім чумацькі серця. 

 Посеред майдану, де мене лишили радисти, я зупинився, не знаючи, куди податися. 

 Довелося самому взятися за налигача, а плечем підпирати воза, бо колеса по самі ступиці грузли в сипучому придніпровському піску, а потім братися за весла та за канат і перти важкий пором до супротивного берега. 

 Крім цмину піскового на Україні, ще поширені цмин щитоносний, який зростає на приморських пісках Азовського та Чорного морів, і цмин запашний

Хотів шукати Марічку, але не знав, у який бік іти, бо не помітив, куди вона зникла. (П’ять підрядних частин.) 

Не знав, що там, під ним, але чув холод і зловісне дихання безодні, яка одкривала на нього свою ненажерливу пащу. (Чотири підрядні частини.) 

 А коли надійшла ніч і чорні гори блимнули світлом самотніх осель, Іван почув, що сили ворожі сильніші за нього, що він уже поліг у боротьбі. (Чотири підрядні частини.) 

 Але ліс наливала така глибока тиша, що шелестіння сухих гіллячок, об які терся плечем, здавалось йому голосним лускотом пня, що валився, стятий сокирою в лісі. (Чотири підрядні частини.) 

 п’ять 

чотири 

три 

дві 

Але, розгадавши цю загадку, він і пальцем не поворухнув, щоб розшукати якогось там Добриню, якого хтось із його людей або вже відправив на той світ, або заховав так, що і вдень зі свічкою не знайдеш. 

 Міг би розказати і про русалок, що гарної днини виходять з води на берег, щоб співати пісень, вигадувати байки і молитви. 

  Мене одразу записали до хору, яким керував неймовірно лихий, злючий регент, який бив різками без будь-якої причини. 

Коли лежиш у полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне. 

[ ], ( ), [ ], ( ), ( ). 

( ), [ ], ( ), [ ], ( ). 

( ), ( ), [ ], ( ), ( ). 

 ( ), [ ], ( ), ( ). 

Коли збігти на могилу, на саму вершину цього покритого сивими травами глобуса, то звідси видно, як степ маревіє на південь. 

 Я беру з татових рук полив’яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далі житами та пшеницями, та вівсами біжу на долинку де так принадно вимлівають на сонці підкучерявлені верби і стихенька полискує під ногами волога земля. 

 Він чув, що коло нього Марічка і знав що Марічки нема на світі, що се хтось інший веде його у безвісті, щоб там загубити. 

І десь в ті дні несміло, випадково, хоч я вже й пісню склала не одну печаль моя торкнула перше слово, як той кобзар торкав свою струну. 

О, я знаю, що, коли б ти була на тій раді, то й ти була б стала за ними проти свого батька. 

 А може назва пов’язана зі стародавнім слов’янським повір’ям, яке говорить, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своє майбутнє. 

 Він навіть допускав, що смерд сидить у князівському порубі, бо, якщо його схопила княжа сторожа, то запроторила тільки туди. 

 Я знав, що хоч і не доведеться більше побувати мені в цьому лісі, згадка про нього заспокоюватиме мою зболілу душу. 

 Їй було жалко, що надовго перервуться їхні стрічі в тихому лісі. (Складнопідрядне речення, розповідне, неокличне, підрядна частина відноситься до головної в цілому, з підрядною причини, засіб зв’язку — підрядний сполучник що.) 

А сонячне проміння згасало над горою, де була пасіка. (Складнопідрядне речення, розповідне, неокличне, підрядна частина відноситься до головної в цілому, з підрядною місця, засіб зв’язку — сполучне слово де.) 

 Шерсть прилипла до тіла чугайстра, наче він тільки що виліз з води. (Складнопідрядне речення, розповідне, неокличне, підрядна частина відноситься до головної в цілому, з підрядною порівняльною, засіб зв’язку — підрядний сполучник наче.)

 А я тебе все виглядала та й все чекала, коли з полонини повернеш. (Складнопідрядне речення, розповідне, неокличне, підрядна частина відноситься до головної в цілому, з підрядною часу, засіб зв’язку — підрядний сполучник коли.