Пряма\непряма мова

діалог

пряма мова

цитата

непряма мова

Коли дивлюсь туди он, на захід, іноді чомусь так сумно-сумно стає, говорила Маша (О. Гончар).

Чого зажурився, мій любий козаче – питає дівчина вродлива (Леся Українка).

Варвара запитала у начальника, чи можна послати телеграму в Москву: у неї там занедужала мати (Л. Первомайський).

Яка ти розкішна, Земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами (М. Коцюбинський).

Спали мені на думку відомі рядки, в яких Павло Тичина закликав природу хлюпни нам, море, свіжі лави! О земле, велетнів роди!

 «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова…» – писав Панас Мирний.

В. Сухомлинський зазначав, що любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Уява поета малювала таку картину:

«Летим. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає» (Т. Шевченко).

Що ж не дає мені промовить просто Так, доле, ти міцніша, я корюся (Леся Українка).

Ніщо так не красить людину, як натхнення, подумала Ярослана (О. Гончар).

А це ти, Максиме зрадів Карно, дивлячись у вікно. Заходь, заходь! (М. Коцюбинський)

Чи впізнаєш мене, Петре промовив до Кавуна Джеря (І. Нечуй-Левицький).

«Щасливий ти в нас, Даньку» – щебетали дівчата, хрумаючи бублики (О. Гончар).

«Де ж він, де?» – гукнув Бертольдо, – «Що ж він криється між вами?» (Леся Українка)

«Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі, – думав молодий Джеря (І. Нечуй-Левицький).

Бабуся питає: «А що, дітки? Чого прийшли, мої соколята?» (Марко Вовчок)

Батько сказав дітям, що час збиратися в дорогу.

Сам до себе говорив Тимофій, що земля найкраще пахне восени.

Карпо запитав, чи будете ставити паркан, чи без паркану обійдеться.

Олена Петрівна запитала, хто купив Ользі таке гарне намисто.