Складнопыдрядне речення

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Література, яка мала Тичину й Довженка, не має права здрібніти.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

І не збагну ніколи, як вмістилось моє життя в маленькім слові «хліб».

Справжня любов народжується тількі в серці, яке пережило турботу про долю іншої людини.

Де діти перестають любити і поважати батьків, там кінець усьому.

Коли одна держава завойовувала іншу, відбувалося «схрещення мов».

На краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем та червоніло дрібне добре намисто.

Людина відчуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії.

[Якби...], (...).

(Якби...), (то...).

(Якби...), [...].

[...], (якби...).

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут. (М. Коцюбинський)

Ще високо над обрієм стояло сонце, коли гребці закінчили згрібати сіно. (Ю. Збанацький)

На серці було так легко, як часом у малої дитини гарного погідного ранку. (М. Коцюбинський)

Пташки, що влітку так співали, ірй вже поодлітали. (Є.Гребінка)

Я вірю в ті чари, я вірю в ту силу бо серцем їх почуваю.

Хоч, не рідний син Ярема, а щира дитина.

І слухайте ж щоб дітям розказати, щоб і діти знали.

Солодко слухати йому цю одвічну музику степу, що її ні на яких інших планетах не буде.

Куди серце летить туди й око глядить.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Чи то мій сон чи просто чорна магія чола.

Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають бути привиди.

Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом.

Як вершини Гімалаїв велично підносяться на тисячі метрів, так ясно й чітко

звучать слова Реріха, увінчуючи людське життя.

Якщо говорити про кольорову гаму в складанні букета, то тут існують деякі

правила.

щоб, аби, якби, проте 

наче, неначе, як, але

якщо, бо, тому що, так що 

якщо, якби, однак, як 

А Сторожа ходить по міському валу, і сови сплять в западинах бійниць.

Б Ще нехай зацвіте ромашка, і всміхнеться засмучена мати.

В І на хуторі, і в гаю все змовкло, все заснуло.

Г Усе в ній біліло: і стеля, і вишиті рушники на стінах.

А Нехай над світом тіні хмурі на зло їм ставимо життя.

Б Там де мало горіхів і шишок білка заготовляє вдосталь грибів.

В В погожий день коли цвіте калина гуркоче в небі благодатний грім.

Г Виявляється що дорослі ведмеді дуже пристрасні математики.

Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають бути привиди.

Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плугом.

Як вершини Гімалаїв велично підносяться на тисячі метрів, так ясно й чітко

звучать слова Реріха, увінчуючи людське життя.

Якщо говорити про кольорову гаму в складанні букета, то тут існують деякі

правила.