Складносурядне речення.

Складне речення має дві і більше частини, і кожна з них має свою граматичну основу.

Частини скланосурядного речення пов'язані підрядним зв'язком за допомогою сполучників

Частини складносурядного речення пов'язані сурядним зв'язком за допомогою сполучних слів

На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив'ялим духом полину.

Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придання

Схиливши голову, Славко уперто не відповідав на запитання.

Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

І на цих високих пам'ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні птахи, а й, здається, у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.

Пахнуть хлібом слова, що мене їх навчила мати.

Мине час, і піде вода аж за Перекоп.

То він пригадував вираз подиву і страху на її обличчі, то спливало перед очима її розгублене личко.

Людина створила культуру, а культура - людину

У долинах співали струмки, і кожен з них мав свій голос.

То сонце усміхнеться нам крізь хмари, то дощик рясно землю полива.

Згорнула тиша крила на зорі, і ранок вже перебирає струни.

Срібно-холодні роси спалися і дикі кози, стрункі і полохливі, виходили пастись на поле.

Пошелестіла гайвороняча зграя і знову стало чути густе комарине гудіння.

Яблука, налляті холодним соком, світяться їх видно з далеку.

Я завжди мріяв написати пісню про маму, та різні поети всі слова вже сказали.

Красується жито, і лунає дитячий сміх.

Дівчина сміхнулася своєму видиву й заграла тихше.

Надвечір хмари опускалися нижче, а тополі над селом повищали, і набрали войовничого вигляду.

Він подає їй руку і вони разом сходять униз.

Безлисті чорні дуби в лісі рельєфно чіткі, і в прогалинах між стовбурами погляд летить далекою.

Он красуються в траві ромашки, а там синіють запізнілі дзвіночки, а он горять пелюстки гвоздики.

А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись на радощах, таки заплакав.

Є на світі багато таємниць.

й до кінця літа більше не здіймалася.

штиль радував матерів з дітьми.

коли ми повернулися з екскурсії.

Проспівали на кутку півні й озвалося з лісу відлуння.

Дощ насвітанку стих але за мить він перейшов у варево огненне.

Земля ще спить і сниться їй весна, така квітуча, сонячна, рожева.

Сад цвіте і кожна пелюсинка маму уподібнює на мить.

А хмара, як гуска, в ставочок пірнає і, мабуть, скубе молодий плавунець.

Аж ось нарешті обізвалась кобза і заспівала скрипка.

Керувати - це передбачати.

Яка ганьба - плювати у криницю.

У кожної людини є про що розповісти.

Вибитися у люди - справа зовсім непроста.

Я пригадую ,з яким особливим нетерпінням чекав навесні приліт лелек.

Це грає скрипаль-віртуоз,який дає концерт у містечку.

Доки здоров'я служить,то людина не тужить.

Зробив так,що комар носа не підточить.

Сказала,як медом помастила.

Де громи гриміли смертю огняною, злива прошуміла сивою стіною.

Брехня триває доти,поки не з'явиться правда.

Я знову згадав ті хвилини,що душу п'янили мою.

Дівчина ,обсипана квітами,іде,немов пливе лебедонька в воді.

якої ще ніхто й ніколи не чув.

українська, рідна,щира.

у виконанні відомого співака,улюбленого артиста.

напевно,дуже всім відома.

І день іде на зміну ночі, і нічка зорями сія.(складносурядне речення з єднальним сполучником, послідовність дій)

Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре листя падає на брук. ( складносурядне речення з єднальним сполучником , одночасність явищ)

Я усміхнусь — і все навкруг сміється. ( складносурядне речення з єднальним сполучником послідовність дій)

Дорога зіп’ялась на невисокий перевал і круто збігла вниз по вапнистому

білому схилу. (складносурядне речення з єднальним сполучником)

Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Обід вже давно був готовий, проте роздавати його не було наказу.

Прилинув вітер, і в нічній хатині він про весняну пісню заспівав.

Людей мільярди, і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше.

Співай же, Десно, у весняних просторах, ростіть будови, гомоніть міста.

І помінився світ поперед мене, і засвітило небо навсібіч.

Або розумне сказать, або зовсім змовчать.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява, чи просто чорна магія чола.

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.

Микола направив струни, повів смичком, і жалібна пісня розляглася по хаті.

 Ясно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

а в грудях калатає.

і піснею сповіщають про весну

коли весна приходить справжня.

і заливаються, і мріють.

Поезія сприяє розумінню життя, його переосмисленню.

Поезія – дух народу, сила його і слава.

Поета народжує не здатність до вимислу, а дар натхнення.

Діапазон мети і метушні поету мстить в неправедному слові.

Правда і тоді встоїть, як усе впаде.

Не шукай правди в інших, коли в тебе її немає!

Де сила панує, там правда мовчить.

Правда із дна моря виринає, а неправда потопає.

Вижени із серця смуток, і життя стане тобі миліше.

Дерево пізнають по плодах, а людину – по ділах.

Чи ти не дуже розумний, чи в тебе розуму немає?

За морем тепліше, але дома миліше.

які сумлінно готувалися до уроку.

і аналізуємо їх відповіді.

а рецензенти готують для них запитання.

визначаючи, що треба доповнити.

Дощ пройшов - і Київ зеленіє.

Місяць освітив її лице, і воно здалося йому ще делікатнішим, ще добрішим.

Сліпучо спалахнула блискавка, і гуркіт грому сповістив про початок нічної грози.

Піднімалися з густого верхів’я дикі птахи-орли, і спокійно, могутнім помахом крил різали повітря, і тривожно-ніжним курликанням посилали один одному

привіт.

Полоще чайка в сонці крила і згубився берег вдалині.

Ці святі простори вічні і вічний тут народ живе

Уже потемніли степи і сутінки стали густими.!

Квітує сад під райдужним вінцем і пахощі розлиті на півсвіту.